Мацюсеві пригоди

Далi дорога веде в лiс, де знайдено мiшок. А потiм, мабуть, де-небудь сховали живого Мацюся, а де – префект не знае, бо в нього було обмаль часу, i вiн не мiг нiкого розпитати, щоб не виказати таемницi. Варто стежити за iноземним вихователем – вiн дуже пiдозрiла людина. Запитував, чи можна вiдвiдати Мацюся.

– А ось кiсточки вiд вишень i мiшок.

Старший мiнiстр поклав мiшок i кiсточки в ящик, замкнув його на замок, залiпив червоним сургучем, а зверху написав латинською мовою: corpus delicti. Так уже заведено, коли хтось чогось не знае i не хоче, щоб знали iншi, то пише латиною.

Наступного дня вiйськовий мiнiстр складав прощальний рапорт, а Мацюсь-лялька нiчого не казав, лише вiддавав йому честь.

На всiх перехрестях було вивiшено оголошення, що жителi столицi можуть спокiйно працювати, бо король Мацюсь щодня виiжджатиме у вiдкритiй машинi на прогулянку.

Роздiл дев’ятий

План вiйськового мiнiстра вдався чудово. Три вороги думали, що Мацюсевi вiйська пiдуть одразу на всiх. А тим часом вiн зiбрав солдатiв у одне мiсце, з усiею силою вдарив на одного i здолав його.

Захопив великi трофеi, роздав карабiни, чоботи й солдатськi мiшки тим, кому iх не вистачало.

Мацюсь приiхав на фронт саме тодi, коли вiдбувався розподiл военних трофеiв.

– А це що за вояки? – здивувався головний iнтендант вiйська, тобто той, хто видае одяг i iжу.

– Ми такi самi вояки, як усi, – сказав Фелек, – тiльки трохи меншi.

Кожен вибрав собi пару чобiт, револьвер, карабiн i речовий мiшок.

Тепер Фелек навiть пошкодував, що взяв у батька ремiнь та складаний нiж i даремно мав тодi прочуханку. Але хто може передбачити, якi несподiванки принесе вiйна?

Недарма солдати подейкували, що головнокомандуючий дiяв не дуже розумно. Замiсть того щоб, захопивши трофеi, вiдiйти й окопатися, вiн рушив уперед. Зайняв якихось п’ять чи шiсть мiст, зовсiм йому не потрiбних, i тiльки тодi наказав рити окопи. Але було вже запiзно, бо на допомогу першому вороговi вирушили двое iнших.

Так говорили згодом, а Мацюсiв загiн нiчого не знав про це, бо на вiйнi все таемниця.

Надiйшов наказ iти туди-то й туди-то, надiйшов наказ робити те-то й те. Бери й роби. Нi про що не запитуй i не ремствуй.

Коли королiвськi вiйська вступили в переможене мiсто, Мацюсевi все тут страшенно сподобалося. Солдати розмiстилися на нiч у великих зручних кiмнатах, щоправда, на долiвцi, проте це все ж краще, нiж тiсна хата чи голе поле. З нетерпiнням чекав Мацюсь першого бою.