Мацюсеві пригоди

Щодня дивилися солдати на сонце – коли ж, нарештi, потеплiшае, бо iм страшенно надокучило сидiти без дiла. Так бiдолашнi чекали, так готувалися! І не знали, скiльки доведеться iм пережити. Капiтан придумав хитрий маневр: не нападати всiею силою, а першого дня кинути в атаку частину вiйська, яке рушило б тiльки так, про людське око, й одразу ж повернулося. Тодi ворог подумае, що вони слабкi. А наступного дня можна буде кинути всi сили й прорвати лiнiю ворожих окопiв.

Так вiн i зробив. Послав половину вiйська в атаку.

– Вперед!

О, як приемно вихопитися з отих нестерпних окопiв, з отих мокрих ровiв, бiгти щодуху й кричати: «Ура! Вперед, вперед!» Налякався ворог, коли побачив, що вiйська посунули прямо на багнети, навiть стрiляв мало i невлад. Атакуючi дiйшли до загороджень, i тут капiтан дав наказ вiдступати.

А Мацюсь i ще кiлька солдатiв, якi чи то не чули наказу, чи то забiгли трохи далi, опинилися в оточеннi ворожого караулу й попали в полон.

– Ага, злякалися вашi, – глузували ворожi солдати. – Мчали, мчали, зчинили галас, а як добiгли до нас, то зразу ж тiкати. Та й не дуже-то вас i багато.

[Ворожi вояки так казали, щоб приховати свiй сором: вони ж до того перелякалися, що й стрiляти забули.]

Вдруге Мацюся вели до штабу. Тiльки того разу вiн був переодягнений i йшов як вiйськовий розвiдник. А тепер був у солдатськiй шинелi й плентався як полонений.

– А, знаемо тебе, голубе! – сердито вигукнув ворожий офiцер. – Це ти був у нас узимку? Через тебе нашi пороховi склади висаджено в повiтря. Хе-хе! Тепер ти вiд нас не втечеш. Вiдведiть солдатiв до табору вiйськовополонених, а хлопця за шпигунство повiсимо.

– Я солдат! – вигукнув Мацюсь. – Ви можете мене розстрiляти, але не вiшати.

– Ач, який розумний! – гримнув офiцер. – Дивiться, чого йому заманулося. Тепер, можливо, ти й солдат, але тодi був Томеком i зрадив нас.

– Не маете права. Я тодi теж був солдатом, а прийшов сюди переодягнений i навмисне сiв перед спаленою хатою.

– Ну, годi базiкати. Вiдвести його пiд посиленою охороною до в’язницi. Завтра польовий суд розгляне цю справу. Якщо ти справдi був тодi солдатом, то, може, вийде по-твоему, хоч особисто я дав би тобi мотузку, а не кулю.

Наступного дня вiдбувся польовий суд.