Мацюсеві пригоди

А сам узяв бiнокль, глянув i аж затремтiв од жаху:

– Не стрiляти! Здаеться, Вирвидуб повертаеться.

Без перешкод повернувся Мацюсь до своiх i розказав усе, що бачив i чув. Поручик зразу ж подзвонив у штаб артилерii. І артилерiя негайно вiдкрила вогонь по вiйськових складах ворога. Дванадцять снарядiв не влучили, а тринадцятий, певно, зробив свое дiло, бо так гухнуло, що аж небо почервонiло, i такий шугонув дим, що можна було задихнутися.

Завирувало у ворожих окопах. Поручик пiдняв догори Мацюся й тричi гукнув:

– Молодець, молодець, молодець!

Солдати полюбили Мацюся ще дужче.

Адже в нагороду дали загоновi барильце горiлки, i, оскiльки у ворога не було тепер пороху, можна було цiлих три днi спати спокiйно. Поручик навiть дозволив виходити ненадовго з окопiв, щоб трохи розiм’ятися. А ворожi солдати сидять в окопах i зляться, що нiчого не можуть вдiяти.

І знову все йде, як i ранiше. Вдень Мацюсь вчиться в поручика. Часом то покопае трохи – бо дощ увесь час руйнуе окопи, – то заступить на вартування, то пострiляе трохи.

І багато разiв думав Мацюсь: «Дивна рiч! Так хотiв я винайти збiльшувальне скло, щоб висадити в повiтря ворожий пороховий склад, i ось, хоч не зовсiм, проте частково мое бажання здiйснилося».

Незабаром минула осiнь i настала зима. Випав снiг. Солдатам надiслали теплий одяг. Навколо було бiло й тихо.

Роздiл дванадцятий

І знову Мацюсь дiзнався про важливу рiч. Адже не могли вiйська весь час сидiти в окопах. Що б тодi було? Як би тодi закiнчилася вiйна?

Тихо було в окопах на фронтi, зате в столицi кипiла робота.

Треба було приготувати все, щоб, зiбравши вiйська в одне мiсце, з усiею силою вдарити по вороговi й прорвати фронт. Адже досить хоча б в одному мiсцi прорвати лiнiю оборони, як ворог змушений тiкати звiдусюди, бо через цей прорив входять вiйська супротивника й починають стрiляти з тилу.

Наприкiнцi зими поручик став уже капiтаном, а Мацюсь одержав медаль. Як вiн радiв! Мацюсiв загiн було двiчi вiдзначено за вiдмiнну службу.

Сам генерал приiхав до них в окопи й зачитав наказ:

«Іменем короля Мацюся виношу подяку загоновi за висадження в повiтря порохових складiв i за хорошу службу на благо вiтчизни й народу. І даю вам таемне доручення прорвати лiнiю фронту, коли потеплiшае».

Це була велика честь. Одразу ж почалися таемнi приготування. Було привезено багато гармат i снарядiв. А в тилу зiбралася кiннота й чекала наступу.