Мацюсеві пригоди

Поспiшив з тим папiрцем i наробив дурниць. Собi завдав клопоту, i Фелековi перепало на горiхи. А тепер сором для його королiвськоi честi. Справдi, вiн – король i дае документ, а якийсь там взводний б’е сина за цей королiвський документ.

– Слухай, Фелеку, ми трохи поспiшили. Пам’ятаеш: я хотiв зачекати. Я мушу пояснити тобi дещо.

І Мацюсь розказав, як у нього вийшло з шоколадом.

– Королi не можуть робити все, що iм заманеться.

– Воно то так, ваша королiвська величнiсть…

– Слухай, Фелеку, називай мене на iм’я.

Адже ми разом воювали, завдяки тобi я вирвався з полону.

Порадившись, вони вирiшили, що вiч-на-вiч називатимуть один одного так, як iх кликали на фронтi.

– Гаразд, Валигоро.

– Гаразд, Вирвидубе.

Тепер уже легше було Мацюсевi забрати у Фелека той злощасний документ.

– Я дам тобi за цей папiр ковзани, двi битки, альбом з марками, збiльшувальне скло й магнiт.

– А старий знову мене вiдлупцюе.

– Справдi, мiй Фелеку, будь терплячим, сам бачиш, що королi не все можуть отак вiдразу.

Королi мусять прислухатися до закону.

– А що це таке?

– Я сам ще добре не знаю. Це якiсь книжки чи щось таке…

– Еге ж, – зiтхнув Фелек, – коли ти весь час на засiданнях, то потроху вчишся всьому, а я що…

– Не турбуйся, мiй любий Фелеку, побачиш, усе буде гаразд. Якщо я можу роздати п’яти мiльйонам дiтей шоколад, то й для тебе зможу зробити чимало хорошого. Тiльки це мае бути згiдно з законом. Ти зовсiм не знаеш, як я довго тепер не можу заснути звечора. Лежу, лежу i все думаю.

І мучусь, як його так зробити, щоб усiм було добре.

– Я не розумiю, – сказав Фелек, – навiщо ти думаеш про всiх? Я б наказав зробити собi в парку гойдалки, карусель з музикою…

– Бачиш, Фелеку, ти не король, тому цього i не розумiеш. Гаразд, хай буде карусель, але не одна. Я на найближчiй нарадi скажу, щоб в усiх школах влаштували гойдалки й каруселi з музикою.

– І кеглi, i тир.

– Ну от, бачиш…

Роздiл сiмнадцятий

Як тiльки мiнiстри вийшли з в’язницi, то вiдразу ж подалися до кондитерськоi пити каву з вершками та iсти тiстечка з кремом.

Хоч вони й дiстали свободу, але вигляд мали невеселий. Тепер мiнiстри знали – з Мацюсем iм буде нелегко.

– Передусiм треба позичити грошi.

– А чи не можна надрукувати новi асигнацii?

– Зараз не можна, бо ми надрукували iх забагато пiд час вiйни. Доведеться трохи почекати.

– Еге, жди тут, коли треба стiльки платити.

– Отож я й кажу, що ми змушенi позичити в iноземних королiв.