Мацюсеві пригоди

Фелекiв батько пiсля гойдалки змайстрував дiтям вiзок, але через те, що в нього було лише трое колiс, вiзок цей часто перевертався. Проте це не бiда. Так навiть веселiше.

Шоколад дiтям у столицi роздавали так: учнiв вивели з усiх шкiл i поставили в два ряди на тротуарах, а посерединi вулицi iхали солдати в грузовиках i давали кожному порцiю. Пiсля того Мацюсь проiздив вулицями, дiти iли шоколад, посмiхалися й кричали:

– Хай живе король Мацюсь!

І Мацюсь раз у раз пiдводився, посилав дiтям поцiлунки рукою, вимахував капелюхом чи хусткою i навмисне багато рухався, посмiхався, крутив руками й головою, щоб не подумали, бува, нiби iх знову обдурюють i возять порцелянову ляльку.

Та де там! Адже всi добре знали, що це справжнiй Мацюсь. Крiм дiтей, на вулицi висипали батьки й матерi, задоволенi з того, що дiти тепер краще вчаться, бо ж знають, що король iх любить i не забувае про них.

До цього свята мiнiстр освiти додав ще й вiд себе сюрприз – вихованих i старанних учнiв нагороджували квитками в театр.

І ввечерi Мацюсь, капiтан, Фелек, Геленка й Стасек зайняли королiвську ложу, а весь театр заповнили дiти. Коли Мацюсь з’явився в ложi, оркестр заграв гiмн. Усi пiдвелись, i Мацюсь став струнко, бо так вимагав етикет. Дiти весь вечiр бачили свого короля, i тiльки iх засмучувало те, що вiн був хоч i у вiйськовому мундирi, проте без корони.

Мiнiстрiв на виставах не було. Вони все ще закiнчували складати листа про iноземну позичку i не мали вiльного часу.

Лише мiнiстр освiти прибiг на кiлька хвилин i, задоволений, сказав:

– Оце я розумiю! Тепер принаймнi вiдзначено нагородою тих, хто ii справдi заслужив.

Мацюсь ввiчливо йому подякував, i день закiнчився дуже приемно. Зате наступного дня Мацюсь мусив виконати дуже неприемнi обов’язки. До палацу з’iхалися всi Мацюсевi мiнiстри, а також посли iноземних держав – iм мали врочисто вручити листа про позику.

Мацюсевi належало сидiти спокiйно й слухати, що мiнiстри писали протягом трьох мiсяцiв.

Та як тут всидiти, коли вiн так одвик од засiдань. А особливо сьогоднi, пiсля такого приемного вчорашнього дня!

Лист складався з чотирьох частин.

У першiй частинi мiнiстри писали вiд iменi Мацюся про те, як часто його предки допомагали iншим державам, позичали iм грошi, коли тим було скрутно. Так починалася iсторична частина угоди про позику.

Далi йшла дуже довга географiчна частина.