Мацюсеві пригоди

Тiльки тепер Мацюсь переодягся в цивiльне вбрання, iхав звичайним поiздом i жив у звичайному готелi, а не в палацi. І величали його тепер не королем, а князем. І все це називалося, що король живе на морi iнкогнiто. Адже е такий закон, що король може iхати за кордон лише на запрошення, а коли вiн хоче пожити там на свiй розсуд, то повинен удавати когось iншого.

Мацюся це не обходило, так навiть було приемнiше, бо тепер вiн мiг гратися з усiма дiтьми й бути таким, як i всi.

Вiдпочинок був чудовий: купалися в морi, збирали черепашки, будували з пiску палаци, фортецi й вали.

Каталися морем на човнi, iздили верхи, збирали ягоди в лiсi й сушили гриби.

Час минав швидко, бо Мацюсь поновив своi уроки, а тому що вчився вiн – як я вже багато разiв казав, – охоче й любив свого вчителя, то тi три години навчання зовсiм не псували йому настрою.

Щиро привернувся Мацюсь до Стасека й Геленки. Були вони добре вихованi дiти, майже нiколи з ним не сварилися, а коли й сварилися, то дуже рiдко й на короткий час.

Одного разу Мацюсь з Геленкою посварилися за гриб. Дiти знайшли величезний боровик. Мацюсь сказав, що вiн перший побачив гриба, а Геленка заперечувала. Мацюсь навiть поступився б iй, бо один гриб, особливо для короля, не мав великого значення. Але ж навiщо хвалитися й казати неправду?

– Коли я побачив гриб, я гукнув: «О-о-о, дивiться!» – i показав пальцем. А ти тiльки тодi пiдбiгла.

– Я його зiрвала.

– Тому що ти була ближче, але я перший побачив.

Геленка розсердилась, кинула гриб i розтоптала його ногами.

– Не треба менi твого гриба.

Але вiдразу ж зрозумiла, що вчинила погано, дуже знiяковiла й почала плакати.

«Якi цi дiвчатка дивнi, – подумав Мацюсь, – сама розтоптала, а тепер плаче».

Іншим разом Стасек злагодив дуже гарну фортецю з великою вежею. Важко з пiску зробити високу вежу – пiсок мае бути мокрий, а для цього треба його копати дуже глибоко. Стасек добре намучився, поки спорудив ii, хоч усередину встромив палицю, аби вежа краще трималася. Вiн хотiв, щоб морська хвиля вдарила в його фортецю.

А Мацюсевi раптом спала на думку iнша витiвка, й вiн крикнув:

– Я вiзьму штурмом твою твердиню!

Мацюсь скочив на пiсок з розгону й повалив фортецю. Стасек страшенно розсердився на нього, але мусив визнати, що королевi трудно стримати себе, коли вiн бачить укрiплену фортецю. Тому Стасек лише трохи посердився, i скоро вони помирилися.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».