Мацюсеві пригоди

Зокрема, «Короля Мацюся Першого». Повiсть так сподобалась дiтям, що вiдгуки вiд читачiв автор отримував з року в рiк. Читачi вимагали продовження. А письменник, по-своему здiйснюючи те, що в повiстi намагався зробити його Мацюсь, наштовхувався на тi самi труднощi й перешкоди. Водночас вiн здобував новий досвiд, i цей досвiд треба було обмислити разом з Мацюсем. Так народилась друга книжка – «Король Мацюсь на безлюдному островi», яка вийшла друком на початку 30-х, приблизно через 10 рокiв пiсля першоi.

Украiнський перекладач об’еднав обидвi книжки в одну, оскiльки разом – це повна iсторiя життя короля Мацюся Першого i справедливого королiвства, яке вiн так хотiв збудувати.

    В. Чайковський

[Отож, коли я був таким, як на цiй фотографii, я хотiв здiйснити все, про що далi написано в цiй книжцi. А потiм воно все забулось, а тепер я вже старий. Бiльше не маю нi часу, нi сил, щоб провадити вiйни чи до людожерiв iздити. А таке фото подаю, бо мае значення, коли я справдi хотiв бути королем, а не коли пишу про короля Мацюся.

Я думаю, королiв, мандрiвникiв i письменникiв треба показувати на фотографiях такими, якими вони були ще до того, як подорослiшали i постарiли, iнакше видаватиметься, наче вони одразу стали мудрими i нiколи не були малими. І дiти гадають, нiбито що не можуть бути мiнiстрами, мандрiвниками i письменниками, а це не так.

Дорослi не повиннi читати моеi повiстi, бо деякi роздiли на них не розрахованi, будуть iм незрозумiлi, i дорослi все те висмiюватимуть.

Але як iм конче треба, нехай спробують почитати. Зрештою, дорослим нiчого не можна заборонити, тому що вони однаково не послухають – i хто iм що зробить?][1 - Вiд видавництва: текст подаеться повнiстю, без купюр. Вiдновлений текст подано у квадратних дужках.]

Частина перша. Король-Реформатор

Роздiл перший

Було це так…

Лiкар сказав, що коли король за три днi не видужае, то буде надзвичайно погано.

Лiкар саме так i сказав:

– Король тяжко хворий, i, якщо за три днi не видужае, буде кепсько.

Усi страшенно засмутились, а прем’ер-мiнiстр надiв окуляри й запитав:

– То що ж станеться, коли король не видужае?

Лiкар не хотiв сказати напевно, але всi зрозумiли, що король помре. Прем’ер-мiнiстр дуже засмутився й скликав усiх мiнiстрiв на нараду. Зiбралися мiнiстри у великому залi, посiдали в зручних крiслах за довгим столом.