Мацюсеві пригоди

Перед кожним лежав на столi аркуш паперу й два олiвцi: один – звичайний, а другий – з одного кiнця синiй, з другого червоний. Перед прем’ер-мiнiстром стояв ще й дзвiночок. Дверi мiнiстри замкнули на ключ, щоб нiхто iм не заважав, засвiтили електричнi лампи i – нi пари з вуст. Потiм прем’ер-мiнiстр задзвонив у дзвiночок i сказав:

– Тепер будемо радитися, що робити. Король хворий i не може правити.

– Я гадаю, – сказав вiйськовий мiнiстр, – що треба покликати лiкаря. Хай скаже напевно, чи можна короля вилiкувати, чи нi.

Вiйськового мiнiстра надзвичайно боялися всi iншi мiнiстри – вiн завжди носив шаблю й револьвер, тому його слухалися.

– Гаразд, покличемо лiкаря, – згодилися мiнiстри.

Негайно ж послали по лiкаря, але той не мiг прийти, бо саме ставив королю двадцять чотири банки.

– Нiчого не вдiеш, треба чекати, – мовив прем’ер-мiнiстр, – а тим часом скажiть, що ми робитимемо, коли король помре.

– Я знаю, – сказав мiнiстр юстицii. – Згiдно з законом, пiсля смертi короля на трон вступае й править краiною його старший син.

– Але в короля лише один син.

– А бiльше й не треба.

– Ну, так, але син короля – це маленький Мацюсь. Як же вiн може бути королем? Мацюсь ще не вмiе навiть писати.

– Нiчого не вдiеш, – вiдповiв мiнiстр юстицii. – У нашiй державi такого ще не було, проте в Іспанii, в Бельгii та в iнших краiнах траплялося, що король помирав i залишав маленького сина.

– Справдi, – сказав мiнiстр зв’язку, – я навiть бачив поштовi марки з фотографiею такого маленького короля.

– Але, шановнi панове, – вихопився мiнiстр освiти, – це ж неможливо, щоб король не вмiв нi писати, нi рахувати, щоб вiн не знав нi географii, нi граматики.

– Я теж так думаю, – сказав мiнiстр фiнансiв. – Як же король робитиме пiдрахунки й даватиме розпорядження, скiльки треба надрукувати нових грошей, коли вiн не знае таблицi множення?

– Найгiрше, любi панове, – сказав вiйськовий мiнiстр, – що такого маленького короля нiхто не боятиметься.

– Я вважаю, – сказав мiнiстр внутрiшнiх справ, – що такого маленького короля не тiльки солдати, а й взагалi нiхто не боятиметься. У нас не припинятимуться страйки та бунти. Я нi за що не ручуся, коли Мацюся зробити королем.

– Я не знаю, що буде, – сказав червоний вiд злостi мiнiстр юстицii.