Митькозавр iз Юрківки

А цю книгу вiн опублiкував iще сiм рокiв тому. Мало того, пiд кожним номером вiд першого до тисячного було написано одне i те ж: «На змащену вершковим маслом чи смальцем пательню розбити одне, два, три, чотири, п'ять або бiльше яець, залежно вiд апетиту. Тримати на вогнi до повного приготування».

Любитель природи нахвалявся випустити доопрацьований варiант, у якому мiстилось би двi тисячi рецептiв, i втерти носа всiм кухарям та вченим планети. Однак цей задум так i залишився незавершеним, бо дослiдника-кулiнара поклали до лiжка.

Одужавши, невтомний мандрiвник одразу ж почав лаштуватись у подорож до Африки.

– Тiльки одна умова, – попередила його матуся. – Я певна, що й там, далеко вiд рiдноi домiвки, ти працюватимеш день i нiч. Ось тобi пакетик, а в ньому таблетки для сну. Рiвно о дев'ятiй годинi вечора маеш ковтати одну таблетку й одразу засинатимеш. А вранцi прокидатимешся, сповнений сил i енергii. Я покладу пакетик до твоеi торбинки з харчами.

І от тепер, зрозумiвши, що разом iз iжею лев ковтнув таблетки й заснув, Буртiус зайшовся од смiху.

– Тепер цей ненажера спатиме й спатиме, – реготав вiн. – Тож давайте придумаемо, як його провчити, щоб вiн запам'ятав це назавжди i бiльше нiкого не кривдив. Для початку бiжи, Бегемотику, зв'яжи його, поки не прокинувся.

Звiрята наблизилися до повiтряноi кулi. Бегемотик полiз до кошика.

– Ой, дивiться, що я знайшла, – мовила, нахилившись над Буртiусовою торбинкою, Мавпочка.

– Чого? – здивувався мандрiвник.

– А ось, дивiться, – Мавпочка простягла вперед лапку. Якiсь маленькi горошинки бiлiли на ii долонi.

– Таблетки, – прошепотив Буртiус. – Це ж таблетки. Виходить…

Договорити вiн не встиг. Могутне ревiння розiтнуло тишу, i над краем кошика повiтряноi кулi з'явилася розлючена левова морда.

– Рятуйтеся хто може! – закричав Бегемотик, одскочивши вбiк: адже вiн устиг зв'язати левовi тiльки переднi лапи.

Зв'язанi могутнi лапи сперлися на край кошика. Ще секунда…

І раптом Буртiус вихопив iз-за пояса ножа, якого завжди носив при собi, й кинувся вперед.

Звiрi завмерли: невже цей безстрашний чоловiк сам-один зiтнеться з хижаком? На мить лев отетерiв, але лише на мить. Ось очi його хижо заяскрiли, вiн трохи подавсь уперед…

І саме тут Буртiус з розмаху вдарив ножем по туго напнутому мотузу, що тримав повiтряну кулю.