Нові пригоди славетної п’ятірки

Не дивно, що iх звеселяв будь-який, навiть найбезглуздiший жарт.

Понi бiг труськом по дорозi.

– Добре, що мама видужуе? – сказав Дiк. – Щиро, я був розчарований, дiзнавшись, що ми не зможемо поiхати додому. Менi так хотiлося побачити Аладдина, Лампу i цирк… а однак приемно повернутися до Кирiн-котеджу. Так кортить нових захопливих пригод! Втiм, цього разу годi на щось сподiватися.

– З нашими канiкулами е одна притичина, – сказав Джулiан. – Йдеться про репетитора. Кажуть, вiн нам потрiбний, бо ми з Дiком у цьому семестрi багато пропустили, а наступного лiта в нас перехiднi квалiфiкацiйнi iспити.

– Атож, – зауважила Енн. – Цiкаво, яким вiн буде. Сподiваюся, це буде кмiтливий чолов’яга. Дядько Квентiн мае знайти такого сьогоднi для нас.

Джулiан i Дiк повикривляли один одного. Вони були впевненi, що кмiтливого чолов’ягу дядько Квентiн не шукатиме. Як на нього, репетитор мае бути вимогливим, похмурим i неприступним.

Пусте! Пару днiв ще е. А раптом вiн i справдi виявиться кмiтливим! Хлопцi збадьорилися i взялися смикати густу шерсть Тiмотi. Той удавав, що гарчить i кусаеться. Репетитор його не обходив. Везунчик Тiмотi!

Нарештi прибули до Кирiн-котеджу. Хлопцi щиро радiли своiй тiтцi, i iм вiдлягло, коли вона сказала, що дядько ще не повернувся.

– У нього зустрiч з двома-трьома людьми, якi вiдгукнулися на оголошення про вихователя, – сказала вона. – Незабаром вiн повернеться.

– Мамо, менi й справдi треба робити уроки пiд час канiкул? – запитала Джорджа. Їй про це ще нiчого не казали, а так кортiло про все довiдатися.

– Авжеж, Джорджо, – вiдповiла мама. – Батько бачив табель, i хоча оцiнки не такi вже й поганi, а ми на великi успiхи й не сподiвались, усе-таки дещо тобi слiд надолужити. Додатковi зайняття пiдуть тобi на користь.

Джорджа насупилася. Вона на це чекала, але все-таки це нудно.

– Тiльки Енн цi уроки не потрiбнi, – сказала вона.

– Нi, я теж трохи повчуся, – пообiцяла Енн. – Можливо, я не на всiх уроках буду присутня, Джорджо, особливо якщо погода буде гарна, але iнодi – буду, просто щоб скласти вам компанiю.

– Дякую, – вiдповiла Джорджа. – Але не завдавай собi клопоту: зi мною буде Тiммi.

Мама Джорджi поставилася до цiеi заяви iз сумнiвом.

– Побачимо, що скаже на це вихователь, – сказала вона.