Нові пригоди славетної п’ятірки

Дiвчинки нiде не було, хоча на станцiйну платформу вона виходила разом з Енн.

– А де наша Джорджа? – спитав Джулiан. – Я ii бачив, коли махав з вiкна.

– Вона, мабуть, повернулася до бiдарки, – сказала Енн. – Джулiане, скажи носильниковi, щоб нiс валiзи до вiзка. Ходiмо! Треба знайти Джорджу.

Джорджа стояла бiля понi, поклавши руки йому на голову. «Чомусь iй сумно», – подумала Енн. Хлопцi пiдiйшли до неi.

– Привiт, подруго! – вигукнув Джулiан i обiйняв Джорджу. А за ним i Дiк.

– Щось сталося? – запитала Енн, здивована раптовою мовчазнiстю Джорджi.

– Гадаю, – всмiхнувся Джулiан, – що Джорджi здалося, нiби на неi на звертають уваги. Смiшна люба Джорджина!

– Не називай мене Джорджиною! – вiдрубала дiвчина. Хлопцi розреготалися.

– Оце тепер бачу, що це наша давня зубата подруга Джорджа, – сказав Дiк i приязно поплескав дiвчину по плечi. – Джорджо, дуже приемно знову з тобою побачитися! Ти пам’ятаеш нашi дивовижнi пригоди минулого лiта?

Джорджа вiдчула, як в неi минае нiяковiсть. Коли вона побачила, з якою радiстю хлопцi вiтають молодшу сестру, вона справдi вiдчула себе зайвою, але на Джулiана й Дiка нiхто довго ображатися не мiг.

Вони просто не дозволяли нiкому почуватися покинутим, нiяковiти або супитися.

Усi четверо посiдали до бiдарки. Носильник закинув туди двi валiзи. Для них ледве знайшлося мiсце. Тiмотi сидiв на валiзах, енергiйно вихляв хвостом i висолопив язика, бо просто задихався вiд захвату.

– Вам, дiвчата, пощастило, що ви змогли взяти Тiма з собою до школи, – сказав Дiк, ласкаво поплескуючи великого собаку.

 – У нашiй школi це не дозволяеться. Для хлопцiв, якi мають удома улюбленцiв, це дуже важко.

– Томпсон Майнор тримав у себе бiлих мишей, – сказав Джулiан, – але одного дня вони втекли i трапилися на очi сестрi-хазяйцi, вискочивши на неi з-за повороту в коридорi. Вона вищала на всi заставки.

Дiвчата розреготалися. Коли хлопцi приiздили додому, у них завжди була цiла купа смiшних iсторiй.

– А Кеннедi розводить равликiв, – сказав Дiк. – Ви ж знаете, що равлики взимку сплять, але Кеннедi тримав iх у надто теплому мiсцi.

Вони повиповзали з коробки i розповзлися по стiнах. Ви б чули, як ми реготали, коли географ попросив Томпсона показати на мапi Кейптаун, i виявилось, що один з равликiв сидить якраз на цьому самому мiсцi.

Усi знову розреготалися. Як добре знову бути усiм разом! Вони були приблизно одного вiку: Джулiану – 12, Джорджi й Дiку – 11, а Енн – 10 рокiв. Попереду в них канiкули та Рiздвянi свята.