Лобо. Доміно. Снап.

Лобо. Домiно. Снап.

Эрнест Сетон-Томпсон

Ернест Томпсон Сетон – канадський письменник, художник-анiмалiст, один з iдеологiв i натхненникiв скаутського руху. Творець навчально-виховноi програми «Життя в природi по-iндiанськи». Саме завдяки Сетону-Томпсону американський скаутський рух зазнав значного впливу культури американських iндiанцiв. Його книги про тварин, такi як «Тварини-героi», «Життя гнаних», «Бiографiя Гризлi», «Мустанг-iноходець», а також книги про людей, якi живуть серед природи, про мисливцiв, дiтей, котрi вивчають рiдну природу («Рольф в лiсах», «Маленькi дикуни»), мали небувалий успiх у юних та дорослих читачiв.

Ернест Сетон-Томпсон

ДОМІНО. ЛОБО. СНАП

Домiно

Частина перша. Золоте дитинство

1. Рiдний дiм

Сонце сховалося за Голдерськими горами i м’якi сутiнки, що так до вподоби всiм тваринам, розлилися понад морем пагорбiв i рiвнин. Захiд сонця палав, а маленькi видолинки були виповненi лагiдним сяйвом, позбавленим тiней. Високо на пагорбi, неподалiк вiд рiчки Шобан, зеленiв сосновий лiсок.

Гарно й спокiйно тут було в надвечiр’i. Посеред цього лiсу на галявинцi мешкала сiм’я лисиць.

Вхiд до нори був прихований на узлiссi. У цей час все сiмейство вийшло на повiтря погратися й насолоджувалося вечiрньою прохолодою.

Мати спостерiгала за дитячими iграми. Вона найстараннiшим чином пiдтримувала загальнi веселощi. Пухнастi малюки гралися з безтурботнiстю iстот, якi щойно почали жити, для котрих вищою силою е мати, i вся ця сила до iхнiх послуг, а отже, весь свiт для них – друг.

Вони гралися й боролися з бурхливими веселощами, ганялися одне за одним, за мухами й жучками, смiливо принюхувалися до товстих джмелiв i шалено гасали, намагаючись упiймати кiнчик материного хвоста або вiдiбрати одне в одного якийсь старий, давно вже кинутий недоiдок.

Вони гралися заради гри й радi були будь-якому приводу, щоб вчинити нову бiганину.

Цього вечора iграшкою лисенят було висохле качине крило. Десятки разiв воно переходило вiд одного до iншого.

Аж ось його нарештi вхопило найпрудкiше лисеня, з чорною смужкою поперек мордочки. Не поступаючись нiкому, воно стало гасати по колу зi своею здобиччю, поки рештi не набридла марна погоня i гра. Тодi воно кинуло крило, але зразу ж учепилося в материного хвоста i смикало його доти, поки вона раптовим стрибком не вирвала свого хвоста й не перекинула на спинку маленького розбишаку.

Пiд час цього гармидеру на галявинцi з’явився старий лис.