П’ятеро на острові скарбів

Вiн зрадiв, випiрнувши на поверхню, глибоко вдихнув i вiдчув тепло сонячного промiнця на своiх плечах.

Джулiан залiз у човен.

– Здорово! – захоплено вигукнув вiн. – Страшенно хотiлося б як слiд оглянути весь корабель… заплисти пiд палубу до каюти i роздивитися там. А раптом нам вдалося б знайти ящики iз золотом?

– Не дiждеш! – засмiялася Джорджа. – Я ж говорила, що справжнi дайвери вже спускалися туди i нiчого не знайшли. Котра година? Слiд поквапитися.

Вони поспiшили i спiзнилися до пiдвечiрка лише на п’ять хвилин.

Потiм весела компанiя вирушила на прогулянку по вересовищу разом з Тiммi, а на час сну в них самi склепалися повiки.

– Добранiч, Джорджо, – сказала Енн, мостячись у лiжку. – Чудовий день… спасибi тобi.

– Менi вiн теж здався чудовим, – пробуркотiла Джорджа. – Спасибi вам. Я рада, що ви приiхали. Нам буде весело. Вам будуть до душi i мiй замок, i мiй острiвець!

– Авжеж! – мовила Енн й одразу заснула; iй снилися кораблетрощi, замки та острови. Коли ж Джорджа повезе iх на свiй острiвець?

Роздiл 5

Поiздка на острiв

Наступного дня тiтка влаштувала для дiтей пiкнiк, i вони подалися до маленькоi бухти, де могли донесхочу купатися й веслувати.

Вони провели дивовижний день, однак Джулiан, Дiк та Енн потайки радше хотiли б вiдвiдати острiв Джорджi. Там iм було б лiпше.

Джорджа не бажала йти не тому, що вона не любила пiкнiкiв, а тому, що не могла взяти з собою собаку, бо разом з дiтьми пiшла ii мати, й Джорджi довелося провести цiлий день без свого улюбленого Тiммi.

– Не пощастило! – сказав Джулiан, здогадавшись, що ii засмучуе. – Не розумiю, чому ти не розповiси матерi про друзяку Тiма. Упевнений, вона не буде заперечувати проти того, що хтось триматиме собаку для тебе. Я знаю, що моя б мати не заперечувала.

– Нiкому, окрiм вас, я про нього не буду розповiдати, – рiшуче мовила Джорджа. – Менi вдома завжди непереливки. Визнаю – здебiльшого з моеi провини, але я однаково втомилася. Бачиш, батьковi за його науковi книжки платять небагато, а йому завжди хочеться, щоб мати i я мали речi, купити якi вiн не в змозi.

Тому вiн такий норовливий. Вiн хотiв би вiддати мене до хорошоi школи, але для цього нема коштiв. А я рада. Не хочу iхати до школи. Менi подобаеться тут. Я не перенесу розлуки з Тiммi.

– Тобi сподобалася б школа-iнтернат, – зауважила Енн. – Ми всi там вчимося. Там цiкаво.

– Нi, нецiкаво, – затялася Джорджа. – Жахливо потрапити в юрбу: дiвчата довкола регочуть i галайкають.