П’ятеро тікають разом

Дорогою вони зустрiли Едгара – вираз обличчя у нього був, як завжди, дурнячий i пiдступний.

– Чому ви не хочете взяти мене з собою? – спитав вiн. – Ми б разом попливли на острiв. Я про нього чимало знаю, еге ж.

– Нi, ти з нами не попливеш, – вiдрубала Джорджа. – Ти нiчого про острiв не знаеш. І я тебе нiколи з собою туди не вiзьму. Це мiй острiв, зрозумiло? Точнiше – наш. Вiн належить усiм нам чотирьом i ще Тiммi. Тебе ми туди не пустимо!

– Це не твiй острiв! – закричав Едгар у вiдповiдь.

 – Брешеш ти, ось що!

– Ти сам не знаеш, що мелеш! – зневажливо сказала Джорджа. – Ходiмо, друзi! Не варто витрачати час на балачки з цим дурником.

Вони пiшли, а Едгар стояв дуже похмурий i сердитий. Коли дiти вiдiйшли на безпечну вiдстань, вiн узявся голосно приспiвувати:

Джорджа-манюня, ковбаска i нюня, пирiг!

Так нiхто бiльш брехати б не змiг!

Джорджа-манюня, ковбаска i нюня, пирiг!

Джулiан поривався нам’яти чуба нахабi, але Джорджа його стримала:

– Вiн тодi побiжить й набреше своiй матерi, i вона пiде вiд нас, а матусi нiкому буде допомагати, – сказала вона.

 – Менi доводиться iз цим миритися. Але ще не вечiр, i ми придумаемо, як утерти йому носа. Мерзенне створiння! Ненавиджу його прищуватий нiс i закоченi очi!

– Гав! – поспiвчував Тiммi.

– Тiммi каже, що ненавидить паскудний хвiст i дурнячi вушка Смердюка, – пояснила Джорджа, i всi розреготалися. Жарт iх пiдбадьорив.

Незабаром вони вiдiйшли досить далеко вiд дому, й дражнилки Едгара вже не було чути, то вони й забули про хлопця.

– Ходiмо подивимося, може, твiй човен вже готовий, – запропонував Джулiан. – Тодi ми зможемо поплисти до нашого любого острова.

Роздiл 3

Пiдступний удар

Човен Джорджi був майже готовий. Залишалося нанести останнiй шар фарби. Виглядав вiн дуже гарно: для човна Джорджа вибрала яскраво-червону фарбу, навiть весла були червонi.

– А пiсля обiду ще не буде готово? – з надiею запитала Джорджа човняра Джима.

Джим заперечно похитав головою.

– Нi, панно Джорджо, – сказав вiн, – ви ж не хочете вимаститися червоною фарбою. Фарба висохне до завтра, не ранiше.

Коли човнярi й рибалки називали Джорджину «панна Джорджа», це в усiх викликало усмiшку. Мiсцевi знали, як iй хочеться бути хлопцем, знали також, яка вона вiдважна й щира.