П’ятеро тікають разом

Енн ледь не пошкодувала, що вони приiхали до Кирiн-котеджу! Але iй вiдлягло, коли вона подумала, що в них попереду цiлий день; можливо, вони вiзьмуть обiд з собою на пляж чи навiть попливуть на острiв Кирiн. Дядька Квентiна з ними не буде, i вiн iм не докучатиме.

Прийшла панi Стик, щоб забрати тарiлки з-пiд вiвсянки й подати бекон. Вона заторохтiла посудом на столi.

– Нащо стiльки шуму? – роздратувався дядько Квентiн. Панi Стик промовчала. Дядька Квентiна вона боялася, i не дивно. Наступний стос тарiлок вона поставила на стiл дуже акуратно.

– Що ви маете намiр робити сьогоднi? – запитав перед кiнцем снiданку дядько Квентiн. Його трохи попустило, i йому стало неприемно бачити навколо такi нуднi фiзiономii дiтей.

– Ми б хотiли влаштувати пiкнiк, – з надiею вiдповiла за всiх Джорджа. – Я запитала дозволу в мами. Вона сказала, що можна, якщо панi Стик приготуе нам канапки.

– Гадаю, захвату в неi це не викличе, – сказав дядько Квентiн, намагаючись пожартувати. Дiти ввiчливо всмiхнулися.

 – Але можете ii попросити.

Запала тиша. Нiкому не хотiлося просити панi Стик про канапки.

– Дарма вона притягла сюди Смердюка! – похмуро мовила Джорджа. – Без нього нам було б набагато легше.

– Це так звуть ii сина? – здивувався дядько Квентiн.

– Та нi, – всмiхнулася Джорджа. – Хоча таке iм’я йому б пасувало, бо вiн у ваннi не миеться i вiд нього шалено смердить. Нi, я маю на увазi ii песика. Вона називае його Пухнастиком, а я – Смердюком, бо вiд нього й справдi тхне.

– Прiзвисько, здаеться, не дуже приемне, – сказав батько пiд гигикання дiтей.

– Звичайно, – погодилася Джорджа, – але й песик не дуже приемний.

Скiнчилося тим, що тiтка Феннi сама попросила панi Стик приготувати бутерброди. Панi Стик пiднялася до неi, щоб подати iй снiданок у лiжко, й погодилася поробити канапки, хоча й неохоче.

– Я з вами не домовлялася готувати ще на трьох дiтей, якi байдикують тут, – буркотiла вона.

– Я вас про це попередила, панi Стик, – терпляче сказала тiтка Феннi.

– Я ж не знала, що занедужаю, коли вони приiдуть. Якби я добре почувалася, то сама приготувала б iм i канапки, i ще багато чого. Але зараз я можу тiльки просити вас допомогти, поки одужаю. Може, вже завтра я встану. Нехай дiти побавляться якийсь тиждень, а потiм, якщо й далi буду нездужати, я упевнена, що вони допоможуть вам. Але спершу нехай погуляють.

Дiти взяли пакунки з канапками й вибiгли з дому.