Пітер Пен = Peter Pan

Вендi танцювала вiд радощiв так, як це зробила б справжня панi Дарлiнг.

Потiм так само «народився» Джон, тiльки ще урочистiше, бо народився хлопчик. Коли Нена привезла Майкла з ванноi, i той теж благав, що також хоче народитися, але Джон рiзко сказав йому, що iм уже досить дiтей.

Майкл мало не заридав.

– Нiкому я не потрiбен, – сказав вiн, i ледi у вечiрнiй сукнi була змушена припинити цю гру.

– Менi потрiбен, – заявила вона. – Я хочу ще й третю дитину.

– Хлопчика чи дiвчинку? – поцiкавився Майкл не надто обнадiйливо.

– Хлопчика.

Тодi вiн стрибнув до неi на колiна. Здавалося б, незначна подiя для пана i панi Дарлiнг, але Нена нагадала, що це трапилося мало не вчора ввечерi в дитячiй кiмнатi Майкла. Тепер вони спробували згадати це.

– Тодi я увiрвався, як торнадо, чи не так? – зауважив пан Дарлiнг, глибоко себе зневажаючи. Тодi вiн справдi нагадував ураган.

Але цей чоловiк заслуговуе виправдання. Вiн також одягався на вечiрку, i все було гаразд iз ним, поки справа не дiйшла до краватки.

Це складна справа, маю вам сказати, бо цей чоловiк, який знав усе про бiржу й акцii, зовсiм не вмiв зав’язувати краватки. Інодi краватка здавалася без бою, але бували випадки, коли було б набагато краще, якби пан Дарлiнг проковтнув власну гордiсть i користувався готовими краватками, зав’язаними заздалегiдь.

Це був саме такий випадок. Чоловiк увiрвався у дитячу кiмнату, тримаючи в руках неохайно зiм’яту краватку.

– Що, що трапилося, любий татку?

– Сталося! – репетував вiн дуже голосно.

 – Ця краватка, вона не зав’язуеться!

Чоловiк став небезпечно саркастичним.

– Тiльки не на шиi! Хоча на спинцi лiжка вона й зав’язуеться! Збожеволiти, двадцять разiв я зробив це на спинцi лiжка, а на шиi нiчого не вдаеться! О, це вже нi! То вже даруйте.

Йому здалося, що панi Дарлiнг не збагнула всiеi серйозностi ситуацii, тому вiн продовжив:

– Попереджаю тебе, матiнко. Поки ця краватка не зав’яжеться по-людськи навколо моеi шиi, нi на яку вечерю я не пiду, а якщо ми сьогоднi не пiдемо в гостi, я перестану ходити на службу, i ми будемо голодувати, а нашi дiти опиняться на вулицi.

Але й тодi панi Дарлiнг залишалася спокiйною.

– Дай менi спробувати, милий, – запропонувала вона i насправдi це було саме те, про що чоловiк i прийшов просити дружину.

Своiми м’якими прохолодними руками вона зав’язала йому краватку, в той час, як дiти стояли навколо, щоб побачити, як вирiшувалася iхня доля.