Пітер Пен = Peter Pan

Вiн справдi вiрив, що все саме так i було, i Вендi також у це вiрила. Тому вона сказала, щоб пiдбадьорити Майкла:

– Тi лiки, якi ти iнодi приймаеш, татку, також гидкi, еге ж?

– Набагато гидкiшi за те, що п’е Майкл, – хоробро сказав пан Дарлiнг. – Я б iх прийняв зараз, щоб показати приклад Майклу. Та тiльки пляшечка кудись загубилася.

Але вона не зовсiм загубилася. Просто якоiсь ночi чоловiк дiстався горiшньоi частини шафи i сховав ii там. Вiн i не здогадувався, що чесна Лiза знайшла пляшечку i повернула ii на полицю над умивальником.

– А я знаю, де лiки, татку! – вигукнула Вендi, котра завжди була готова прислужитися. – Я принесу iх.

І помчала ще до того, як вiн встиг ii зупинити. Настрiй пана Дарлiнга моментально зiпсувався.

– Джоне, – сказав вiн тремтячим голосом, – це дуже пекельна гидота! Густа, липка, вiд якоi аж нудить.

– Це скоро закiнчиться, татку, – пiдбадьорив його Джон, коли з’явилася Вендi, тримаючи в руцi склянку. В нiй були лiки.

– Я зробила це швидко, наскiльки змогла, – похвалилася вона.

– Ти була дивовижно швидкою, – зауважив пан Дарлiнг iз мстивою ввiчливiстю, на яку дiвчинка зовсiм не заслуговувала. – Тiльки Майкл перший, – додав чоловiк завзято.

– Перший татко, – наполягав Майкл, пiдозрiливий вiд природи.

– Я можу занедужати, – сказав пан Дарлiнг iз погрозою в голосi.

– Давай, татку, – прохав Джон.

– Припни язика, Джоне, – вiдрубав батько.

Вендi трохи здивувалася:

– Я думала, що тобi ковтати iх було легко, татку.

– Не в цьому рiч, – пояснив чоловiк.

 – Справа в тому, що у моiй склянцi бiльше, нiж у ложцi Майкла. – Його горде серце мало не вистрибувало з грудей. – Це несправедливо. Я мiг би випити одним духом, але так не годиться.

– Тату, я чекаю, – нагадав Майкл холодно.

– Легко сказати: «Я чекаю». Я також чекаю.

– Татку, ти що, боягуз?

– Ти сам боягуз.

– Я нiчого не боюся.

– Й я нiчого не боюся.

– Тодi пий.

– Сам пий.

Вендi спала на гадку чудова iдея:

– Чому б вам не зробити це одночасно.

– Гаразд, – погодився пан Дарлiнг. – Ти готовий, Майкле?

Вендi полiчила: раз, два, три, Майкл проковтнув мiкстуру, а пан Дарлiнг сховав свою за спину.

Тут почулося волання обуреного Майкла.

– Ох, татку! – прошепотiла Вендi з докором.

– Що ти маеш на увазi цим «татку», – зажадав пояснень пан Дарлiнг. – І годi репетувати, Майкле. Я хотiв випити, але схибив.

Це було жахливо, як усi трое дивилися на чоловiка, так, нiби вони зовсiм не поважали його.