Пітер Пен = Peter Pan

Якимось чином вона одразу збагнула, що це був Пiтер Пен. Якби ви, я чи Вендi опинилися б у кiмнатi, то вiдразу ж зауважили, що вiн чимось дуже нагадуе той заповiтний поцiлунок панi Дарлiнг. Прибулець був гарненьким хлопчиком, одягненим у костюмчик iз сухого листя та живицi, що сочиться з дерев. Але найчарiвнiшою рiччю в ньому було те, що вiн мав ще всi своi молочнi зуби. Коли хлопчик помiтив, що господиня кiмнати була вже дорослою, то аж заскреготiв своiми маленькими перлинками.

Роздiл 2

Тiнь

Панi Дарлiнг зойкнула, i в той самий момент вiдчинилися дверi.

Увiйшла Нена, адже ii вихiдний день скiнчився. Вона загарчала i кинулася на хлопчика, але той легким рухом випурхнув у вiкно. Панi Дарлiнг знову зойкнула, але цього разу вже вiд страху, що вiн впаде i розiб’еться, тому хутко побiгла вниз поглянути, що ж сталося з маленьким хлопчиком, але його там не було. Жiнка глянула вгору i в темрявi ночi не помiтила нiчого незвичайного, крiм блукаючоi зiроньки.

Вона знову пiднялася в дитячу кiмнату i побачила Нену, яка щось тримала в зубах.

Це щось виявилося тiнню хлопчика. Коли вiн пiдскочив до вiкна, Нена кинулася навздогiн, однак не спромоглася схопити прибульця, а от його тiнь утекти не встигла. Вiкно рiзко зачинилося i спiймало ii.

Можете бути певнi, що панi Дарлiнг розглядала цю тiнь дуже уважно, але нiчого особливого не виявила.

Нена зразу ж таки втямила, що з цiею тiнню робити. Вона повiсила ii за вiкном, що мало означати: «Вiн обов’язково повернеться за нею. Давайте помiстимо тiнь так, щоб вiн мiг ii повернути, не налякавши дiтлахiв».

Але, на жаль, панi Дарлiнг не могла допустити, щоб за вiкном щось бовталося. Тiнь була дуже схожа на випрану ганчiрку, яка псувала вигляд будинку. Їй дуже хотiлося негайно показати тiнь пану Дарлiнгу, але той сидiв, обраховуючи, звiдки взяти грошi на зимовi плащi для Джона та Майкла, з мокрим рушником на головi, щоб тримати свiй мозок ясним, тому здавалося дуже недоречним турбувати чоловiка. До того ж жiнка наперед знала, що вiн скаже:

– Це все витiвки няньки-собаки.

Вона вирiшила акуратненько згорнути тiнь i покласти ii в шухляду креденса, аж поки не трапиться нагода розповiсти про це чоловiковi. Якби ж то!

Нагода трапилася через тиждень, та краще б i не було тiеi незабутньоi п’ятницi. Звiсно, п’ятницi.

– Менi треба було бути особливо обережною у п’ятницю, – казала вона згодом чоловiковi, який сидiв поруч, а Нена розляглася з iншого боку, тримаючи господиню за руку.