Про краснолюдків та сирітку Марисю = O krasnoludkach i sierotce Marysi

Тим часом Скробек, бачачи, що йому нiчого злого не роблять, заспокоiвся i засмiявся тихцем у кулак з цього смiшного видовиська. Вiн чував, що з краснолюдками слiд по-доброму, бо вони як кого вподобають, то не тiльки найменшоi шкоди йому не зроблять, а ще й обдарують.

Адже його небiжчик-дiд говорив, що краснолюдки, яких звали колись небожатами (або скшатами), радо мешкають у добрих людей, сидять за пiччю або в мишачiй норi, а вночi виходять звiдти i допомагають у всякiй хатнiй роботi.

І то масло зiб’ють за господиню, то тiсто замiсять, то прядуть на прядцi так гарно, що пряжа виблискуе, як срiбло.

Часом i з хати вийдуть, заглянуть до стайнi, коням гриви дрiбненько позаплiтають, вичистять скреблом так, що шерсть на них свiтиться, як вода.

А в жнива такий малючок сяде собi на межi i колише дитинку в ряднi, прив’язаному до вербовоi гiлляки, щоб добре спала i не заважала матерi, яка зiгнувшись жне на полi.

А як дитина заплаче, то вони враз гарних пiсень заспiвають, а як таке хлоп’я виросте – то невiдомо звiдки спiванки приходять йому в голову, так наче iх хтось нашiптуе…

Деякi люди дивуються i говорять:

– Що воно за хлопчина такий? Ходить, спiвае i грае на сопiлцi, наче його хто вчив.

А того й не знають, що вiн тiльки пригадуе собi те, що в дитинствi чув вiд краснолюдкiв.

Дiдусь розповiдав, що його самого вони вчили спiвати. Вiн завжди залишав iм крихти хлiба або сиру на лавi, бо з землi вони не хочуть iсти – мають свою гiднiсть.

Дiд завжди вдiляв iм трохи кожноi страви: калача чи ковбаси, i клав на краю лави для отих малих помiчникiв. Отож i майно його множилось, i в господарствi добре велось.

Конi аж лиснiлися, на вiвцях руно, як стрiха, корови такi молочнi, що в усьому селi таких не було. Та й не дивно, бо небiжка-бабуся завжди пiсля доiння залишала трошки молока в горiховiй шкаралупцi для отоi дрiбноти.

І так тривало, доки не померли старi, а за ними не помер i батько Скробека.

То й обсiли iх тяжкi злиднi, i сиротам дiялась велика кривда.

І тодi всi побачили, як у бiлий день дрiбнота вийшла з-за печi i через хату, через порiг помандрувала геть у свiт, а з ними щезла i решта збiжжя. Сиротам не залишилося нiчого, тож i дядько не збагатився iхньою кривдою.