Про краснолюдків та сирітку Марисю = O krasnoludkach i sierotce Marysi

Кошалек-Опалек сiв i, з любов’ю поглядаючи на рум’янi личка пастушкiв, говорив розчулено:

– Ой, дiти ж моi коханi! А чим же я вам вiддячу?

Та ледве встиг це сказати, як Зоська Ковальчанка, затуливши очi рукою, кинула раптом:

– А казку нам розповiсте?

– Е-е, вам казку, – поважно промовив Стахо Шафарчик. – Завжди правда краща, нiж казка.

– Авжеж, авжеж, що краща, – пiдтвердив Кошалек-Опалек. – Правда краща понад усе.

– Ну, коли так, – весело вигукнув Юзик Срокач – то скажiть нам, звiдки взялися краснолюдки на цьому свiтi?

– Звiдки взялися? – повторив Кошалек-Опалек i вже збирався розповiдати, коли раптом з великим гуком почала трiскатися картопля.

Дiти зараз же кинулись витягати ii паличками з жару i попелу.

А вчений муж страшенно налякався цього несподiваного гуку i, вiдскочивши вбiк, причаiвся за польовим камiнцем; лише з-за цiеi фортецi вiн приглядався до дiтей, що iли якiсь невiдомi йому кулi, з яких iшов дим. Потiм розгорнув книгу i, поклавши ii на той польовий камiнець, тремтячою рукою записав у нiй такi слова:

«Народ у цiй краiнi такий войовничий i мужнiй, що малi дiти печуть у гарячому попелi картечнi кулi.

А коли в жарi вони почнуть вибухати з гуком, подiбним до небесного грому, тодi хлопцi, якi вже з пелюшок нехтують смертю, i навiть кволi дiвчатка витягають отi кулi i кладуть iх просто в рот, хоч з них ще й куриться. Що, бачивши на власнi очi i не в силi надивуватись такiй рицарськiй вiдвазi, i записую на пам’ять нащадкам. Записано в полi на перелозi, в надвечiрню пору».

Потiм iшов пiдпис i закарлючка, ще бiльш розгониста, нiж попередня.

Тим часом рознiсся такий смачний запах печеноi картоплi, що вчений муж раптом почув у шлунку якусь порожнечу i голосне буркотiння. А коли побачив, що тi картечнi кулi не роблять пастушкам найменшоi шкоди, а, навпаки, дiти аж по животах себе гладять вiд цiеi чудовоi iжi, обережно вийшов з-за камiнця i поволi наблизився до вогню. Зоська Ковальчанка зараз же вiдколупнула шматочок картоплi i подала йому на паличцi, запрошуючи брати i iсти.

Кошалек-Опалек не без остраху поклав цю крихту в рот, але, покуштувавши, знову простягнув руку. Тодi дiвчатка почали кришити найкраще спечену картоплю i, даючи краснолюдковi по крихiтцi, так звикли до нього, що Каська Бальцерiвна сама поклала йому останню крихточку в рот, i всi, побачивши це, запищали з великоi радостi, а найголоснiше – Кася.