Таємна водичка. Дитяча казка

Таемна водичка. Дитяча казка

Володимир Безверхнiй

Людмила Безверхня

– Гарантую, подарунок тобi сподобаеться, – сказала мама. У руках тато тримав невеличку старанно вiдполiровану залiзну коробочку з гарними вiзерунками. – Скринька зi скарбами? – розсмiявся Вiталiк, пiдбiг до нього i заглянув усередину. Побачив три колбочки у формi конусiв: зелену, синю i бiлу. Вони були мiцно закритi пробками. – Там водичка, але особлива, – сказав тато. – І що в нiй такого особливого? – поцiкавився син… – Вiзьми будь-яку iграшку, от тодi i побачиш…

Таемна водичка

Дитяча казка

Володимир Безверхнiй

Людмила Безверхня

© Володимир Безверхнiй, 2016

© Людмила Безверхня, 2016

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Роздiл 1.

Ранкове сонечко розбризкало мiстом веселi промiнчики. Один невгамовний опинився в дитячiй кiмнатi. Кого ж вiн побачив? У лiжечку, наче маленьке ведмежатко, спав хлопчик i усмiхався. Мабуть, дивився гарний кольоровий сон.

– Мамо, тато! – покликав голосно.

До кiмнати увiйшли батьки.

– Менi таке наснилося! – хлопчик миттево скинув ковдру i сiв на лiжку. – Наче я патрулюю вулицi на справжньому джипi! Навкруги багато машин, я уважно слiдкую за дорогою. Було так класно! Навiть переслiдував злочинця!

Мама сiла поруч i поцiлувала сина, а тато, щось ховаючи за спиною, таемниче мовив:

– Вiталiку, пам’ятаеш, я обiцяв винайти для тебе дещо незвичайне?

– Нарештi я дочекався! – сплеснув у долоньки хлопчик.

– Гарантую, подарунок тобi сподобаеться, – сказала мама.

У руках тато тримав невеличку старанно вiдполiровану залiзну коробочку з гарними вiзерунками.

– Скринька зi скарбами? – розсмiявся Вiталiк, пiдбiг до нього i заглянув усередину. Побачив три колбочки у формi конусiв: зелену, синю i бiлу. Вони були мiцно закритi пробками.

– Там водичка, але особлива, – сказав тато.

– І що в нiй такого особливого? – поцiкавився син, розглядаючи незвичайний подарунок.

– Вiзьми будь-яку iграшку, от тодi i побачиш.

Неподалiк на столику ще вчора Вiталiк залишив динозаврикiв. Вони стояли рядочком, неначе живi. Тiльки були значно меншими за велетнiв з минулого. Помiж них хлопчик знайшов тиранозаврика.

– Це Тира. Вiн оберiгае i захищае iнших.

Тато взяв зелену колбочку, вiдкрив i легенько нахилив. Кiлька краплинок зблиснули i одна за одною полетiли донизу.