Твори для дітей: оповідання, казки, сценарії

net

Приемного i вдумливого читання!

Оповiдання з фольклорними та науковими мотивами

Про крилату ягiдку

У Дмитрика, п’ятирiчного хлопчика, зникла улюблена iграшка. Хлопчик довгий час не знае спокою: усе шукае пропажу. Килимок на пiдлозi загортав. І пiд ним улюбленоi iграшки не знайшов.

Стоiть Дмитрик серед хати, кулачком тре очi. Сльози з них ось-ось рiчечкою ринуть. Аж тут дiдусь у дверi.

– Дiдусю, ви не бачили мого воiна? – кинувся до старого Дмитрик.

– Я у хлiвi порався. Там кози мекають, свинi рохкають i кури кудахкають.

Хлопчик тупнув нiжкою.

– Я не про живого воiна, про iграшкового питаю!

– Он про що. І через це хлипаеш?

У очах хлопчика стоять сльози. Дiдусь опустився на ослiн. Дмитрика посадив на колiна. Повчав малого: Знайшов – не скач, згубив – не плач.

Дмитрик тернув бульку пiд носом.

– Це вiршик?

– Нi, прислiв’я. Хоча прислiв’я може бути доладним, як вiршик.

– Ой, здогадався. Ви придумали прислiв’я, щоб я за улюбленою iграшкою не сумував.

– Прислiв’я, Дмитрику, то народна мудрiсть. Ач, яке коротке, яскраве i соковите.

– Нiби ягiдка суницi.

– Так. А ще крилате, мов би ластiвка. Хтось мудро й доладно про щось сказав. Вiдтодi й живе вислiв мiж людьми. Лiтае вiд хати до хати, вiд села до села. І великi мiста не минае, у кожну домiвку заглядае. Людям у нагодi стае.

– Дiдусю, ви знаете багато прислiв’iв?

– Багато, – пiдтвердив дiдусь.

– І мене навчите?

– Аякже! Навчу, якщо не хлипатимеш носом.

– Знову прислiв’я! – радiе Дмитрик. – Коли я виросту, то всi книжки перечитаю i мудрим стану.

– Це правильно, бо книжка – маленьке вiконце, а через нього увесь свiт видно.

– А про ледарiв прислiв’я знаете? Учора татко сварив Марiйку. Казав, що на дискотецi вона кiзкою скаче, а подвiр’я замiтати не хоче.

– Про ледарiв? Та скiльки завгодно! Украiнський народ ледарiв не любить. Атож запам’ятовуй:

До роботи плачучи, а до танцiв скачучи.

Ховаеться вiд роботи, як пес вiд мух.

Жвавий, як рак на греблi.

Дiдова розповiдь Дмитриковi дуже подобаеться. Вiн прагне побiльше приказок знати.

– А про нашого Тарасика прислiв’я знаете? Братик дуже впертий. Надумае собi щось – i неодмiнно зробить. Отак скаламутив воду, яку кури п’ють. Тараса мама за непослух не раз лупцювала.

– Тарасик таки впертий. Про таких кажуть: Хоч кiлка на головi теши, а вiн свое.