Твори для дітей: оповідання, казки, сценарії

А впертюхи теж вiдмовку придумали: На менi покатаешся як на iжаковi.

Дiдусь передавав дiалог дуже кумедно. Дмитрик голосно смiявся. А про себе вирiшив: «Нiколи не буду впертим». Вiн дещо згадав.

– Оленка менi хвалилася: коли виросте, то буде першою красунею Украiни.

Дiдусь на те:

– Про хвалькiв прагнеш узнати? Аби встигав запам’ятовувати:

Хвалилася кобила, що з возом горщики побила.

Не хвали сам себе, нехай тебе люди хвалять.

Вiвсяна каша хвалилася, нiби вона з маслом родилася.

– Ого, як багацько! – радiе Дмитрик.

– І про таких народ не забувае:

Вдача собача: як не брехне, то й не дихне.

Так чисто бреше, що й вiяти не треба.

У Ілька, коли брехатиме, запитай:

А ти часом не з Брехунiвки?

– Та й дотепно ж! – смiеться Дмитрик. – Усiм брехунам так казатиму.

Зненацька скрипнули дверi. З рум’яним вiд морозу обличчям увiйшла бабуся. Вона дорiкнула малому:

– Ти, козаче, у хатi грiешся, а вояк на призьбi на березневому холодi вартуе.

Дмитрик скрикнув вiд несподiванки – на бабусинiй долонi пластмасовий вояк. Це його вiн так довго шукав.

Хлопчик кинувся до бабусi. Вихопив iграшкового вояка. Пiдстрибував, цiлував його.

Дiдусь пiдняв вказiвного пальця i мовив:

– Знайшов – не скач.

Дмитрик дзвiнко засмiявся. Вiн продовжив прислiв’я:

– Згубив – не плач.

Бабуся гадала, що це гра така. Вона докинула i свое прислiв’я:

– Сонечко у дорозi не спiткнеться.

«Чому бабуся саме це прислiв’я сказала?» – замислився хлопчик.

Дiйсно, чому?

    01.03.2003

Дмитрикiв понедiлок

Дмитрик – надзвичайно допитливий хлопчик. Все йому цiкаво: i звiдки дощ береться, i чому кошенята слiпими родяться… А ще йому подобаються прислiв’я та приповiдки, якi придумав украiнський народ. Їх Дмитрик знае силу-силенну. А найбiльше про понедiлок.

– Матусю, не бiлуй у понедiлок хати, бо таргани заведуться, – виголошуе Дмитрик матерi.

– Таргани, синку, заведуться, якщо прибирати перестанемо. А де в хатi чисто, там i на душi свiтло, – посмiхаеться мама.

«Та й гарною же приповiдкою вiдповiла мама», – подумав хлопчик.

Вiн вибiг iз хати. Зiткнувся з Марiйкою.

– Куди зiбралася? – запитав сестру.

– Не кудикай. У мене важлива справа – iспит. Я поспiшаю.

– У понедiлок нiякоi важливоi справи не починай, бо в халепу вскочиш, – попередив сестру Дмитрик.