Твори для дітей: оповідання, казки, сценарії

– У халепу вскочу, якщо на iспит не з’явлюся, – змахнула рукою Марiйка.

У дворi Дмитрик бачить, що татко запускае двигун автомобiля.

– У понедiлок не варто вирушати в дорогу – нещастя трапиться, – повчав син батька.

– Нещастя трапиться, коли лiкар-ветеринар на роботу не з’явиться. Хворi тварини без лiкаря – дiйсно, нещастя, – вiдповiв батько.

Бабуся, йдучи двором, спiткнулася. Цiпка з рук випустила.

– От невдача, – журиться старенька.

– Якщо в понедiлок щось не вдалося, то жди невдачi цiлiсiнький тиждень, – каже Дмитрик, пiднiмаючи з трави цiпок.

– А ти менi, дитинко, будеш допомагати. Невдачi злякаються i з нашого двору втечуть, – жартувала бабуся.

На осоннi Варка вмивала язиком кошенят. Дмитрик розсердився:

– Що ти робиш? Хто в понедiлок голову мие – той облисiе.

– Синку, що ти таке говориш? Хiба лисi коти бувають? – озвалася мама.

Увечерi вся родина зiбралася у вiтальнi. Вечiрне лагiдне сонце заглядало у вiкно i промiнчиками голубило на столi пухкi пирiжки.

А ще в домiвцi пахне смачним борщем. З миски до Дмитрика моргали червонi полуницi.

За столом радiсно й затишно. Кожен член родини розказував про те, що зробив за день.

Мама хвалилася своiми успiхами:

– Я переробила силу-силенну всякоi роботи.

– Це добре, доню, – каже дiдусь. – Бо тiльки ледар ховаеться вiд роботи, як собака вiд мух.

– А я сьогоднi вилiкував хвору теличку i кабанчика, – сказав татко. – Хворобу треба вчасно лiкувати. Згаяного часу й конем не наздоженеш.

– Подивiться, рiдненькi, який рушник вишила.

З голубами i мальвами, – пишалася за свою працю бабуся. – Прикрашатиме вiтальню, в якiй вiдпочиваемо, переглядаемо фiльми.

– Для мене цей день був також вдалим, – хвалилася Марiйка. – Я склала iспит на «вiдмiнно».

– Стiльця мого бачили, якого змайстрував? Гарний та мiцний, – тiшився своею роботою дiдусь.

– Виходить, понедiлок – зовсiм не тяжкий день, – вголос роздумував Дмитрик. – Але чому про понедiлок стiльки забобонних приповiдок склали?

– Це тому, що в давнину понедiлок уявляли дiдусем-перевiзником.

Вiн перевозить людськi душi у краiну померлих, – пояснив онуковi дiдусь. – А то дуже важка праця. Вiдтодi й i пiшло: «Понедiлок – тяжкий день».

– Люди завжди щось вигадують, – усмiхнулася бабуся, наче мальва з рушника. – Адже немае краю без звичаю.

    13.08.2003

Якщо кiт перескочить дiжку з тiстом, то…

1

Чепуруха Варка вибрала сонячне мiсце i ретельно вилизувала себе.