Твори для дітей: оповідання, казки, сценарії

Легко перелетiла через дiжку, а далi – через паркан.

Бабуся лементувала:

– Ой, лишенько! Чорний кiт перескочив тiсто, яке вранцi вчинила. Моя праця зiйшла нанiвець.

Старенька опустилася на ослiн i хитала тулубом з боку на бiк. Марiйка втiшала зажурену бабусю:

– Котик не впав у тiсто. Вiн усього-на-всього перескочив дiжку. А дiжка прикрита рушником.

– То так. Але народ давно пiдмiтив: як кiт перескочить дiжку, то не вдасться хлiб.

Ілько додав:

– А ще кажуть: як чорний кiт перебiжить дорогу перед тобою – буде невдача.

Старенька кивнула головою.

– Чому ми чорного кота не добили? – розсердися Ілько. – Проте йому городами довго не гасати. Задушимо або повiшаемо у садку на гiлцi.

– Дiти, ви кота мордували? – скрикнула бабуся. – А я про себе гадаю: чий кiт волае?

– Я жалiла котика, – повiдомила Марiйка. – Це Ілько його душив.

– Кiт чорний. Вiн навмисно дорогу людям перебiгае, – виправдовувався бешкетник.

– Грiх над твариною знущатися, – насварилася на Ілька бабуся.

– Бабусю, ви щойно пiдтвердили: коли чорний кiт перебiжить дорогу – то чекай невдачi, – заступився за товариша Дмитрик.

Бабуся опустила очi. За хвилину сказала:

– Кiшка створена Богом. Кiшка добра iстота, вона друг людини. Кiшка охороняе людину вiд злого.

– І що? Розвернутися i йти додому? Але ж кiт перебiг дорогу, – дивуеться Дмитрик.

– Ситуацiю легко повернути собi на користь. Старi люди мене вчили. Тепер я вас, дiтки, навчу: коли кiт перейде дорогу, то вiзьмися за гудзик.

– Це добре, – вигукнув утiшений Дмитрик. – Попрошу Марiйку пришити на всi моi футболки гудзики.

– І станеш схожий на клоуна, – пирхнула Оленка.

Дмитрику не сподобалися нi Оленчинi слова, нi смiх. Вiн нишком штурхнув Оленку ногою. Вона притихла. Дмитрик запитав:

– Бабусю, що ще поганого вiд котiв для людини?

– Ну, хоча б таке. Пiсля кiшки як нап’ешся, то буде нежить.

– Ось чому в мене з носа постiйно тече, – зойкнув Ілько (вiн вийняв з рота пораненого пальця).

Бабуся згадувала:

– Бувало я, маленька, гладжу котика. Мати менi кажуть: не гладь кота проти шерстi, бо в хатi буде марево.

– Це правда. Якщо Марiйка проти ночi погладить Варку, то у снi розмовляе з домовиком, – кивае круглою головкою Дмитрик.

Але бабуся вела своеi:

– У бiблiйнiй книжцi я прочитала цiкаву iсторiю.

Вона поправила хустину, що збилася набiк.