Чудернацькі казки

Чудернацькi казки

Юрiй Павлович Винничук

Дитячий свiт

Із новоi книжки вiдомого украiнського письменника Юрiя Винничука ви дiзнаетеся про те, як мандрiвна Ковбаска упоралася зi злою Вiдьмою, про нiколи не iснуючого пана Таляпса, який любив ходити по калюжах i робити ногами «таляпс, таляпс!», про мешканцiв мармуляди – Жовтого Марамульда та маленьких Марамульок, а також про пана Зюм-зюма, що нiбито мав сине волосся i кучерявi очi й нiяк не мiг потрапити до власноi хати…

А кумеднi героi цих веселих казок оживуть завдяки чудовим iлюстрацiям художницi Ірини Борисовоi.

Юрiй Винничук

Чудернацькi казки

Мандрiвна ковбаска

Була собi одна Ковбаска, яка тинялася свiтом i дурила всiх, кого лише спiткала. Ковбаска пахнула так заманливо, що геть усi нею прагли заволодiти. Та цього не досить – вона ще й була неймовiрноi вроди красуня. Ну, наскiльки вродливою може бути ковбаса.

Бажаючих нею поласувати виявилося стiльки, що Ковбаска навiть змушена була вигадати iсторiю про те, як лиха чаклунка зачарувала ii на Ковбаску.

Вперше цiею iсторiею вона пригостила зграю приблудних котiв, якi оточили ii з усiх бокiв. Оповiдь виявилася такою захоплюючою, що коти слухали ii, роззявивши писки.

– Колись я була юною принцесою, – розповiдала вона. – За мою руку i серце змагалися найвеличнiшi володарi свiту. А турецький султан викинув у море весь свiй гарем. І все це заради мене.

Коти з повагою розступилися перед нею, i Ковбаска рушила своею дорогою.

Небавом по тому Ковбаска забрела у густелезний лiс.

Сутiнки вкрили усе довкола, вiтер грiзно трiпотiв у кронах дерев. Ковбаска тремтiла вiд холоду i мрiяла тiльки про одне – лягти десь у теплi i вiдiспатися. Вдалинi заблимали свiтелка. Ковбаска наддала ходи i за кiлька хвиль уже стукала в дверi.

На порозi з'явилася Вiдьма. Жодного сумнiву не було, що це лиха чаклунка. Але Ковбаска була така втомлена, що iй уже було однаково, до кого проситися на нiч.

Вiдьма, розпiзнавши у гостi Ковбаску, радiсно вдихнула ii запах i розпливлася в усмiшцi:

– Просимо, просимо.

У нас тепло, у нас затишно, у нас можна вiдпочити.

Ковбаска тiльки того й чекала. Вона увiйшла до хати i, впавши на лаву, миттю заснула. Вiдьма того вечора вже встигла попоiсти, i Ковбасцi нiчого не загрожувало.

П'янкий запах несподiваноi гостi навiяв такий мiцний сон, що Вiдьма прокинулася тiльки перед самiсiньким полуднем. Вночi iй снилося, як вона ласуе цим заманливим смаколиком.