Казки веселі і сумні

Казки веселi i сумнi

Юрiй Павлович Винничук

Дитячiй свiт

До книжки увiйшли три казки вiдомого украiнського письменника Юрiя Винничука – «Будиночок № 7», «Три жучки» та «Шлюбнi оголошення Кротика», з яких маленькi читачi дiзнаються про те, як у грозу заблукали семеро братiв-слимакiв, як маленький жучок врятував життя в'язню i як один кротик вирiшив женитися i що iз цього вийшло. А кумеднi малюнки вiдомоi украiнськоi художницi Ірини Борисовоi, яка зараз мешкае у США, чудово доповнять цю веселу книжку.

Юрiй Винничук

Казки веселi i сумнi

Будиночок № 7

В одному садку пiд кущами жасмину семеро братiв-слимакiв побудували собi будиночок, а що вiн був у такому глухому кутi й нелегко було його вiдшукати, вони й почепили над дверима № 7.

Семеро братiв-слимакiв дуже пишалися своею домiвкою i, щоби вона виглядала привабливiшою, оздобили ii з усiх бокiв рiзними вiзерунками та прикрасами. За шиби iм правили трояндовi пелюстки, а за флюгер – засушений метелик, почеплений на шпичку.

Бiля дверей слимачки повiсили калатальце з квiтки синього дзвоника.

Якось до них завiтав Комар-листоноша i передав запрошення на збiр усiх мешканцiв саду. Цей збiр призначено було на завтрашнiй вечiр, i щоб не запiзнитися, семеро братiв-слимакiв одразу почали збиратися в дорогу. Вирушили вони ще завидна, повзли довго i дуже повiльно, зрештою, як i всi слимаки. В дорозi iх застала нiч i гроза. Вдарив такий могутнiй грiм i блиснула така слiпуча блискавка, що слимаки затремтiли вiд жаху.

Жоден з них, скiльки живе, не бачив ще такоi страшноi грози.

Переляканi мандрiвники кинулися шукати якоi-небудь криiвки, та спробуй ii знайти у такiй темрявi, та ще при такiй зливi. На щастя, котрийсь зi слимакiв луснувся головою об щось тверде i при свiтлi блискавки побачив чиюсь хатину. Семеро братiв-слимакiв кинулися до дверей i почали стукати й проситися, аби iх господарi пустили переночувати. Вони навiть калатали у дзвiночок бiля дверей, але у вiкнах було темно, як i ранiше, нiхто не йшов вiдчиняти дверi.

Забилися вони тодi пiд сходи, що вели на ганок, i так перебули цю страшну нiч. Жоден з них навiть ока не склепив, бо грiм так лускав немилосердно, що слимачки тiльки йойкали.

Над ранок гроза стихла, небо прояснiло, i слимаки повилазили з-пiд сходiв. Яке ж було iхне здивування, коли вони впiзнали свою власну домiвку. Виходить, що вони, заблукавши, крутилися весь час неподалiк.

– От i чудово, – сказав один з братiв.