Казки веселі і сумні

– Я з самого початку не дуже хотiв iти на той збiр. Це ж так далеко! Давайте краще замалюемо номер нашого будиночка, щоб нiхто нiколи не турбував нас жодними запрошеннями.

Так вони й зробили. Узяли червону фарбу i замалювали № 7. Потiм ще й замаскували стежечку, що вела до будиночка, i подалися вiдсипатися пiсля грозовоi ночi.

Вiдтодi семеро братiв-слимакiв уже нiколи не вiдлучалися десь далеко вiд своеi домiвки. Та iх нiхто вже й не запрошував.

Три жучки

Три жучки грiлися на сонцi, сидячи на листочку кульбаби.

Сонячний промiнь, пробiгаючи повз них, спинився i ось що почув.

– За це лiто я таки побачив свiта, – сказав перший жучок.

– А де ж ви бували? – спитав другий. – Розкажiть, ми охоче послухаемо.

– Еге, еге, ми послухаемо! – пiдхопив третiй.

– Цiле лiто я пробув на березi лiсового озера. Пiд корiнням староi верби я собi влаштував чудове кубельце i почувався, наче на курортi.

– А пожива там була? – спитав другий жучок i застриг збуджено вусиками.

– Ого! Там росла якась особлива травичка. Вона була така смачна, що я нiяк не мiг наiстися. iм, iм, iм – i все мене знову до неi тягне. Вже й живiт болить, а тягне.

– І що ж, ви так усе лiто тiльки й робили, що iли? – здивувався третiй жучок, котрий був найменший i до нього нiхто не говорив на «ви».

– Ото дивак! Я ж таки маю силу волi. Вона мене тягне, тягне, а я не даюсь. Поiм i йду мандрувати понад берегом.

Там жило ще багато рiзних жучкiв, i я з ними потоваришував. Одного разу мене навiть запросив водяний жук поплавати в озерi.

– Ох! І ви згодились? – пiдстрибнув другий жучок вiд захоплення.

– Авжеж, що згодився! Я сiв на дубовий листок, а водяний жук потяг мене через усе озеро. Вiн плив надзвичайно швидко, так, що у вухах менi вiтер свистiв. Еге, але я не злякався i був дуже задоволений з цiеi мандрiвки. Потiм було ще багато-багато цiкавого, але то треба багато розповiдати.

Краще вже ви розкажiть, що робили влiтку.

Другий жучок вiдкашлявся, – так-так, не думайте, що жучки не вмiють кашляти: вони теж кашляють, але так, що не чути, – i почав:

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/ur-y-pavlovich-vinnichuk/kazki-veseli-i-sumni/) на ЛитРес.