Чудесна мандрівка Нільса з дикими гусьми

Хлопчик Петер Хiршфельд з Нiмеччини 11 квiтня 1910 року писав, що твiр Сельми Лагерлеф прекраснiший за всi, що йому доводилося читати. «Коли я виросту, – закiнчував вiн свого листа, – менi теж, мабуть, захочеться написати таку книгу про Нiмеччину».

Друг Лагерлеф – педагог i письменниця Янна Отердаль – розповiла один цiкавий епiзод. У серединi 1910-х рокiв у Морбаццi жив хлопчик рокiв п’ятнадцяти. Сельма пiклувалася про нього, тому що хлопчик мав таке саме iм’я, як i ii улюблений герой – Нiльс Хольгерсон.

Коли вiн поiхав зi Швецii, Лагерлеф писала йому листи. На все життя вiн запам’ятав ii прощальнi слова: «Коли поiдеш, пам’ятай, куди б не закинула тебе доля i якi б важкi часи ти не переживав, тут – у Морбаццi – твiй дiм».

До Росii Нiльс прилетiв, коли там вже був свiй лiтаючий герой – «Жаба-мандрiвниця» Всеволода Гаршина. У 1912 роцi в Росii побувала i сама Лагерлеф. Вона добре знала твори Льва Толстого, Федора Достоевського, Івана Тургенева i у 1909 роцi пiд час вручення Нобелiвськоi премii назвала своiми вчителями цих видатних росiйських письменникiв.

У 1956 роцi був створений кольоровий мультфiльм «Заколдованный мальчик». А 1982 року вийшов друком перший повний переклад книги росiйською, який з оригiналу шведською мовою здiйснила Людмила Брауде.

У 1907 роцi Сельма Лагерлеф була удостоена ступеня доктора Упсальського унiверситету, а у 1909 роцi «як данину високому iдеалiзму, яскравiй уявi та духовному проникненню, що вiдзначають всi ii твори» отримала Нобелiвську премiю, щиро зiзнаючись: «Не знаю, чи заслуговую на цю премiю.

Писати завжди було для мене найбiльшою насолодою, метою всього мого життя». Свою нобелiвську промову Сельма побудувала оригiнально – як розповiдь померлому батьковi про честь, якоi вона удостоена.

Саме для дiтей, крiм «Чудесноi мандрiвки Нiльса з дикими гусьми», Лагерлеф написала ще збiрку новел «Тролi та люди» i вiршi.

У 1958 роцi за закликом Всесвiтньоi Ради Миру вiдзначалося сторiччя з дня народження Сельми Лагерлеф.

Шведський дослiдник Нiльс Афцелiус вважав, що найголовнiшим у свiтоглядi письменницi було неприйняття насилля i прагнення до милосердя. Не випадково з початком Першоi свiтовоi вiйни Лагерлеф виступала ярою ii противницею: «Допоки слова будуть злiтати з мого язика, поки у серцi моему буде битися кров, буду я захищати справу миру». Антифашистську позицiю займала вона i у 1930-х роках.