Чудесна мандрівка Нільса з дикими гусьми

«Вчителька раптом зрозумiла, що вiдтепер все ii життя повинно бути витрачене на те, щоб розповiдати людям про ту прекрасну землю, на якiй вони живуть, про iхню батькiвщину, про синi лiси, свiтлi рiки i спокiйнi озера милоi ласкавоi Швецii».

«А через два роки великий критик з краiни, берег якоi виднiвся з Ландскрони, датчанин Георг Брандес заявив на весь свiт про те, що у Швецii з’явилася нова, оригiнальна й прекрасна письменниця. Звали письменницю Сельма Лагерлеф, а першим ii твором була повiсть, що називалася “Сага про Гесту Берлiнга”».

«Вiсiмдесят два роки прожила Сельма Лагерлеф самотньо, не маючи близьких, переборюючи свою недугу. Дитинство i тридцять останнiх рокiв ii життя минуло у цьому будинковi. Спочатку вiн був маленький i непоказний. Потiм, коли Сельма Лагерлеф одержала Нобелiвську премiю й мала змогу викупити батькiвську садибу, вона перебудувала його, зiбрала в ньому всi родиннi релiквii, все те, що зв’язувало ii з цими мiсцями, що дало iй перший поштовх до творчостi.

Дивна доля у цiеi жiнки.

У неi було надто сумне життя, щоб ним вдовольнитися, i тому вона так любила царство мрii. Вона написала «Чудесну мандрiвку Нiльса Хольгерсона з дикими гусьми по Швецii», в якiй маленький хлопчик Нiльс, зачарований казковим гномом, летить над рiдною краiною на спинi гусака Мартiна, i обробила десятки шведських народних саг, переплiтаючи в них яскраву вигадку й сувору реальнiсть.

Маленька скромна жiнка, вона була першою шведкою, що стала членом Шведськоi Академii, увiйшла в число так званих “вiсiмнадцяти безсмертних”».

Все починаеться з дитинства…

Своiм рiдним мiсцям Лагерлеф присвятила двi книги – «Морбакка» (1922) i «Мемуари дитини»(1930). «Нiколи не стала б я письменницею, – визнавала вона, – якщо б не виросла у Морбаццi з ii старовинними звичаями, з ii багатством переказiв, з ii добрими приязними людьми». Садиба, в якiй зростала Сельма Лагерлеф, була райським куточком, в якому панували добро, щастя i спокiй.

Батько – лейтенант у вiдставцi, мати – у минулому вчителька, брати, сестри, бабуся i тiтонька Нана – родина, яка сiяла хлiб, саджала троянди i жасмин, ввечерi збиралася бiля лампи i читала вiршi шведського поета Есайаса Тегнера та iсторичнi романи фiнського письменника Сакарiаса Топелiуса, спiвала народнi пiснi та слухала чарiвнi iсторii про домовикiв, ельфiв i велетнiв. Дiти вчили граматику та iсторiю, грали у «театр» i писали вiршi.