Шхуна «Колумб»

Тодi на ньому поставили мотор. Правда, Очерет завжди вiддавав перевагу парусам, а мотором користувався лише в тих випадках, коли паруси звисали на щоглi нерухомо або вiтер вiяв просто в лоб.

Команда на «Колумбi» була невелика. Крiм шкiпера, до ii складу входили моторист, матрос-стерновий та юнга. Всi вони були жителi Соколиного висiлка на Лебединому островi. Молодий рибалка Левко Ступак недавно скiнчив курси мотористiв i тепер працював на шхунi. Стах Очерет жартома називав його «механiком», так само як називав вiн юнгу Марка «головним коком», стернового Андрiя Камбалу – «боцманом», а шхуну – «бойовим кораблем».

Того дня, кали злива захопила Марка в полi, на борту шхуни були тiльки Левко й Андрiй. Перший перечищав мотор, а другий латав паруси. Коли почався дощ, обидва поховалися в рубку. Рубка на шхунi була така маленька, що в нiй разом могли спати тiльки двое. В негоду, коли шхуна стояла бiля причалу або на якорi, команда, ховаючись вiд дощу та вiтру, насилу вмiщалася в рубцi.

Злива тривала майже годину.

Пiсля дощу вода в бухтi скаламутнiла, бо в неi з острова нанесло намулу. Бруднi хвилi безперестану пiдкидали шхуну, але звичнi до качки рибалки не помiчали ii. Всерединi шхуни все промокло, на днi зiбралося чимало дощовоi води, i юнгу негайно поставили виливати ii. Вiн працював старанно, швидко зачерпуючи воду вiдерцем та виливаючи за борт.

Очерет скочив на шхуну майже слiдом за Марком i Бойчуком, прип'яв до корми каюк i привiтався з командою своiм звичаем:

– Тихоi погоди, багатоi риби!

Пiсля того спитав про мотор. Виявилось, що Левко з мотором ще не закiнчив, роботи лишалося на двi-три години, але до завтра вiн легко впораеться.

– Сьогоднi, хлопцi, сьогоднi вирушимо, – заявив шкiпер.

Несподiвана змiна планiв здивувала команду шхуни, а разом i Тимоша.

– Ми ж сьогоднi збиралися дома ночувати, – сказав Андрiй.

– Де ж ти риби наловив? – жартiвливо спитав Тимiш.

– Є новий вантаж, – вiдповiв шкiпер. – А рибу, хоч i мало, заберемо. Завтра надвечiр до вас навiдаемось, аби новоi наловили.

– А який вантаж, дядьку Стах? – поцiкавився моторист.

– Двi бочки пiску.

– Та не жартуйте. Справдi кажiть…

– Я, хлопче, не жартую, зараз пiдiйдемо до пристанi й вiзьмемо двi бочки пiску. Треба термiново приставити iх у порт.