Шхуна «Колумб»

Зрештою, це спецiальна геологiчна проблема, навряд чи вона цiкава для вас. Журналiстiв цiкавитиме це в бiльш популярнiй формi викладу. Мушу сказати, що торiанiтовий пiсок у цьому горбi високоi якостi. Певний, що коли на його розробку витратити сто мiльйонiв, вiн дасть продукцii на два мiльярди. Коли ж виявиться, що це тiльки вихiд величезних розсипiв, то цифра збiльшиться в стiльки разiв, у скiльки розсипи перебiльшуватимуть цей горбок.

– А скажiть, технiка видобутку гелiю з пiску – легка справа?

– Досi – нi.

Але в моему портфелi лежать папери, з яких видно, що деякi люди думають про цю справу, i, здаеться, проблему розв'язано.

– Ну а для чого ж стiльки гелiю? Коли для дирижаблiв, то це, безперечно, цiнно, але навряд чи повiтроплавство матиме тепер таке велике значення, зважаючи на колосальнi успiхи авiацii.

– Значення воно матиме, безперечно, велике, але менi здаеться, що гелiю незабаром потребуватимуть у великiй кiлькостi й iншi галузi технiки. Недавно я розмовляв на цю тему з спецiалiстом по благородних газах, професором Китаевим.

Вiн на порозi дуже важливих i цiкавих вiдкриттiв.

– А саме?

– Ну, це його справа. Незакiнченi дослiди оголошенню не пiдлягають.

– Скажiть, будь ласка, ви думаете – торiанiту тут багато?

– Я майже певен.

– А гелiй можна добувати iще з якихось речовин?

– В кожнiй речовинi, в якiй е уран або торiй, е i гелiй. В жоднiй речовинi, в якiй немае цих елементiв, немае i гелiю. Цей благородний газ безперервно народжуеться з урану i торiю. Частково гелiй втiкае в повiтря – тому в кожнiм лiтрi повiтря е п'ять кубiчних мiлiметрiв гелiю, – частково вiн зберiгаеться в тих мiнералах, серед яких народжуеться.

І чим менш пористим був той мiнерал, тим бiльше гелiю збереглося в нiм. Торiанiт – один з тих мiнералiв, що зберiг найбiльше гелiю. Крiм того, гелiй е в монацитi, фергусонiтi, клевеiтi, гематитi, але в них його набагато менше. Дуже можливо, що тут ми знайдемо також i цi мiнерали, але основною вихiдною сировиною для нас залишаеться торiанiт.

– Дозвольте допомогти вам розмiряти. Менi приемно буде знати, що я один з перших працював на цьому горбi.

– О, будь ласка. Ви з Людою продовжуйте розмiряти, а я вiзьмусь копати першi шурфи.

Професор взяв лопату й пiшов на вищу точку горба, вiдкiля вирiшив копати, а фотокореспондент i Люда попрямували далi з рулеткою. Рулетка завдовжки була 25 метрiв, i приблизно на такiй вiдстанi вони пiдтримували мiж собою розмову. Анч був надзвичайно ввiчливий.