Шхуна «Колумб»

Це ж колосальне вiдкриття, професор!

Андрiй Ананьев посмiхнувся, i враз обличчя його стало серйозне, хоча в очах пробiгла хитра iскорка. Вiн дуже ввiчливо зауважив, що заперечень не мае, лише не хоче, щоб його фотографiя з'явилася в пресi. Вiдкриття хоч i цiкаве, але практичне значення його ще невiдоме i не слiд роздувати це в подiю дуже великого значення. Все ж вiн радий познайомитись з фотокореспондентом i сподiваеться, що той допоможе йому знiмати окремi об'екти та рельефи мiсцевостi, бо хоч i сам вiн i дочка фотографують, але iх знiмкам, звичайно, бракуе тiеi чiткостi й прозоростi, яку дають спецiалiсти цiеi справи.

Анч охоче погодився допомагати, обiцяв жодноi фотографii без дозволу професора нiде не вмiщувати, зараз же витяг «лейку» i почав клацати. Вiн мав два найновiших апарати: «лейку» та ще один досить портативний апарат, iз змiнними об'ективами. Фотокореспондент просив не звертати уваги i продовжувати працювати, бо вiн, як художник, не терпить пози. Проте просив, щоб повернутися до свiтла, прийняти руку, вище пiдняти плече, нижче нахилити голову i т.

iн.

– Починаеться тиранiя, – добродушно посмiхаючись, пiвголосом промовив професор.

Анч витяг портсигар i запропонував цигарку. Андрiй Ананьев простяг руку, але, впiймавши несхвальний погляд Люди, усмiхнувся, подякував i пояснив, що хоч вiн i завзятий курець, але зобов'язався протягом вiдпустки не курити… А тут, мовляв, ще й контроль…

Фотокореспондент iшов слiдом за «геодезичною партiею», як називав професор себе та Люду, i засипав професора запитаннями вiдносно торiанiтового родовища та застосування торiанiту.

Його цiкавило, чи доцiльно тут починати промислове видобування, коли горб досить-таки невеликий, i навiть якби вiн увесь був повний торiанiтового пiску, то це ж зовсiм небагато, порiвняно з покладами iнших руд, якi йому довелось бачити в рiзних мiсцях.

– Я не знаю, чи поклади обмежуються лише цим горбом, – вiдповiв професор, – може, на певнiй глибинi весь Лебединий острiв стоiть на торiанiтових породах.

Може, це лише вихiд з глибин великоi торiанiтовоi жили. Це треба дослiдити. Нарештi, i цей горб мае цiннiсть, бо пiсок з нього – майже концентрат, який звичайно виходить iз збагачувальноi фабрики. Тут дуже цiкаво простежити iсторiю цього горба – яким чином вiн пiднявся над рiвнинним островом. Треба сподiватись, що на торiанiтовi пiски натискували якiсь важкi породи, i вони ото й витиснули пiсок на поверхню.