Шхуна «Колумб»

Пiд водою людина з вiдром на головi може пробути значно довше нiж без нього, бо вiдро вiдiграе роль повiтряного дзвона, в яких колись спускали пiд воду водолазiв.

Люда зацiкавилася цими фокусами, i, коли Марко вилiз на шхуну, вона попросила, щоб вiн найближчим часом неодмiнно навчив ii пiрнати з вiдром. «Колумб» пiд мотором i парусами взяв курс на Лузани.

XV. Цигарки з трифенiлометрином

Анч застав професора Ананьева дома. Вчений сидiв у своiй кiмнатi, перегортаючи книгу. Вiн радо привiтав гостя i спитав про фотографii.

– Кiлька принiс, – вiдповiв Анч, – решту цими днями. Я вже казав Людмилi Андрiiвнi, що хочу зробити для вас спецiальний фотоальбом, присвячений Лебединому острову.

– Давайте вашi фото i сiдайте, – запросив професор Анча. – Я сьогоднi вiдпочиваю. Ранком закiнчив статтю, в якiй виклав свiй погляд на проблему добування гелiю в цiй мiсцевостi. Теоретично-технiчна проблема торiогелiю розв'язана.

Анч поклав на стiл перед професором кiлька фотографiй. Поки професор уважно розглядав роботи фотографа, останнiй швидко оглянув кiмнату i стiл.

Вiн помiтив, що вiкна вiдчиняються досить легко, що дверi без защiпки зсередини, простий дерев'яний стiл з однiею шухлядою служив за письмовий. На столi лежали стосиками книги та папери. В розкритiй тецi побачив рукопис – професор, видно, щойно закiнчив його переглядати й виправляти. Праворуч на купцi газет лежав грубий новий портфель з розстебнутими ремiнцями й ключиком у замку.

Професор Ананьев проглянув фотографii, вiдклав iх i згорнув теку.

– Признатися, я не сподiвався, що фотографii вийдуть так вдало, – сказав вiн Анчу. – Технiка iх виготовлення бездоганна, вони свiдчать про художнiй смак.

– Ви говорите менi комплiменти. – Анч трохи нахилив голову.

– Нi, нi, – заперечував Ананьев, розкриваючи портфель i засовуючи туди теку. На жаль, вiн не бачив хижого виразу очей свого вiдвiдувача, що стежив за кожним його рухом.

– Розказуйте, як ви тут влаштувалися, розказуйте про своi успiхи, – з надзвичайною люб'язнiстю звертався професор до Анча.

 – Чаю хочете?

– Нi, дякую. Пити не хочеться. А от коли дозволите закурити цигарку…

– Прошу, прошу…

Анч витяг портсигар, взяв з половинки, де лежали три цигарки, крайню, уважно подивився на неi, чи немае на мундштуку позначки олiвцем, i закрив портсигар. Але в ту ж мить нiби надумався, знову вiдкрив портсигар i простяг професоровi.

– Вибачте за неуважнiсть… Може, закурите?

Професор завагався.