Шхуна «Колумб»

В цей час у iдальнi майже нiкого не було.

За столиком бiля вiкна Ковальчук помiтив людину в морському кiтелi i з пов'язкою на оцi. Безперечно, це був iноземний моряк, той самий, якого вiн ранком зустрiв бiля iдальнi, тобто той, кого вiн шукав. Три столики поруч морякового стояли порожнi. Інспектор пiдiйшов i сiв за один з них. Поклав на столик згорнуту в трубку газету, нахилився над меню i хвилини зо три вибирав собi обiд. До нього пiдiйшов офiцiант.

– Суп можна?

– Доведеться хвилин десять пiдождати.

Ковальчук розгорнув газету, пробiг очима заголовки i, склавши ii вчетверо, знову поклав на стiл, а зверху, наче для того, щоб вона не розгорталася, прикрив ложкою.

Іноземець кiлька разiв пильно глянув на Ковальчука, але скоро перестав ним цiкавитись, байдуже повернувся до вiкна i, нудьгуючи, крутив у руцi то нiж, то виделку. Незабаром йому подали шашлик, i вiн почав швидко iсти, запиваючи бiлим вином.

Ковальчук напружено ждав, коли iноземець пiде. Очевидно, той розумiв Ковальчука, бо iв надзвичайно швидко.

Годинник повiльно вдарив три рази, i на естрадi заграла музика. Офiцiант принiс iнспекторовi суп. Саме, коли iноземець доiдав уже свiй шашлик, в iдальнi залунав голос Левка:

– Я так i знав, слухае музику!

Ковальчук скам'янiв, почувши цей голос. Йому здавалося, нiби пiд ним провалюеться пiдлога. Помiж столиками до нього пiдходили Левко, Марко i Андрiй – у брезентових робах та важких черевиках. Вiн так жалiсно глянув на iноземця i круг себе, так скривився, що рибалки засмiялися ще голоснiше.

Кожен з них тримав пiд пахвою по хлiбинi, а Андрiй, крiм того, держав у руцi ковбасу. Очевидно, вони купили в крамницi припаси i, йдучи на шхуну, завернули сюди.

– Не бiйся, iнспектор, – сказав Андрiй. – Ми тебе не розоримо, сьогоднi вгощае Левко. Бач, наш старий всю команду вiдпустив на двадцять п'ять хвилин.

– А що трапилось?

– Левко виграв на облiгацiю двадцять п'ять карбованцiв i вирiшив пожертвувати iх на шашлики, – пояснив Андрiй, стоячи перед iнспектором.

Тим часом моторист i юнга вже сiли на стiльцi.

– Ми вже вирахували, що цього вистачить на три з половиною добрих порцii з пивом. Старий сказав: «Щоб нiкому не було обидно, йдiть, хлопцi, а я постережу корабель». Але дав нам на це тiльки пiвгодини.

Левко вже замовляв подвiйнi шашлики та по кухлю пива на кожного. Андрiй тим часом, помiтивши на столi газету, заявив, що непогано б у неi загорнути ковбасу.

Ковальчук обурився, вiдповiв, що вiн газети ще не читав.