Шхуна «Колумб»

Лише один вiн знав про ту цигарку, яку виготовляв без свiдкiв.

Анч вiдчув неспокiй. «Треба швидше закiнчувати тутешнi справи», – твердо вирiшив вiн. Зачинившись у кiмнатi, розгорнув на столi мiсцеву газету, дiстав з чемодана пляшечку з ярличком «фiксаж-розчин» i почав, умочаючи в нього перо, писати по газетi. То було спецiальне хiмiчне чорнило, яким вiн записував подвiйним шифром на газетi потрiбнi йому вiдомостi. Писання зайняло час майже до вечора.

Пiзно вночi Козальчук i Анч перенесли через острiв легеньку байдарку i сховали ii в кущах лози над берегом, кiлометрiв за п'ять на схiд вiд хатини.

XVII. Їдальня «Кавказ»

В Лузани Ковальчук поiхав на «Колумбi». Як завжди, шхуна навантажилася рибою на кiнець дня, i майже цiлу нiч довелося пробути в морi.

Інспектор змушений був подякувати колумбiвцям за увагу до Знайди i вислухати кiлька майже недвозначних зауважень на свою адресу, що бувають, мовляв, гiршi опiкуни, але рiдко. Вiн постарався пропустити такi зауваження повз вуха i удавав надзвичайно дружелюбну людину.

Непогано проспавши нiч, iнспектор ранком поснiдав з рибалками i звiв розмову на те, де в Лузанах найближча вiд порту iдальня.

– Це кавказька – зразу ж поруч скверу, напроти пасажирськоi каси, – пояснив Левко.

В Лузани прийшли о пiв на десяту, а поки Ковальчук знайшов iдальню «Кавказ», годинник показував п'ять хвилин на одинадцяту. З дверей iдальнi вийшов iноземний моряк з перев'язаним оком. Ковальчук завмер, коли моряк проходив повз нього, але чужоземець не звернув уваги на iнспектора.

Обмiн кореспонденцiею довелося вiдкласти до обiду. Треба було тим часом знайти й купити портфель. Та хоч у крамницях i було чимало портфелiв, проте такого, як у Ананьева, не траплялося. Переходячи з однiеi в другу, вiн зайшов аж на край мiста, i там несподiвано в однiй невеличкiй крамницi знайшов те, що шукав. Та тiльки-но йому загорнули портфель у папiр i зав'язали шпагатом, як вiн почув бiля себе голос Марка:

– А казали, що далеко не ходитимете.

– Та довелося… А ти чого?

– Оглядаю крамницi, де що е. А що ви купили?

– Те, що менi треба.

– Чи не портфель, бо щось плескате й широке?

– Портфель.

– Отож я вгадав.

Ковальчук залишив Марка в крамницi i швидко вийшов.

О пiв на третю Ковальчук зайшов у iдальню «Кавказ». В просторiй кiмнатi стояло щось iз п'ятнадцять столикiв, вкритих скатерками з грубого полотна. Мiж столиками та в кутках стояло в дiжках кiлька пальм i фiкусiв.