Шхуна «Колумб»

– А це свято бувае щороку в цей день. Воно стало традицiйним. Звичайно на цей час пiдсумовують вилов за першу половину сезону, перевiряють наслiдки змагання мiж бригадами, влаштовують колективний обiд, танцi, грае музика. У бухтi вiдбуваються змагання з плавання та веслування.

– Метушнi пiд час свята багато?

– Безперечно, коли щось треба зробити, то це була б найкраща нагода. Але вам, мабуть, слiд бути обережним через приiзд чужих. Приiздить iх, правда, небагато, але навiдуються майже завжди.

– Хто минулого разу приiздив?

– Приходив ескадрений мiноносець «Невтомний».

– Гаразд. Це не так страшно. Документи моi в порядку. А от вам нове завдання. Завтра треба iхати до мiста, купити там портфель, точно такий, як у професора Ананьева. Зайдiть до нього i побачите цей портфель на столi. Крiм того, ви передасте моi листи.

– Листи? Кому? – злякався Ковальчук.

– В найближчiй вiд порту iдальнi «Кавказ» щодня вiд дев'яти до десяти ранку, вiд двох до трьох дня i вiд семи до восьми вечора снiдае, обiдае i вечеряе iноземний моряк, з пов'язкою через око.

Ви сядете за сусiднiй столик. В руках триматимете мiсцеву газету, згорнуту трубкою. Коли помiтите, що моряк звернув на вас увагу, розгорнете газету, продивитесь, потiм згорнете вчетверо i покладете на стiл та прикриете ложкою. Пiсля того як моряк закiнчить iсти й пiде, ви пересядете за його столик, а газету покладете на стiлець бiля себе. Через кiлька хвилин моряк повернеться, попросить пробачення, скаже, що забув газету, вiзьме iз стiльця вашу i пiде. Коли ви закiнчите iсти й виходитимете з iдальнi, то захопите газету, яку залишить моряк, але на iншому стiльцi. То теж мiсцева газета. Бережiть ii, як найдорожчий документ, i привезiть менi. Зрозумiли?

– А коли…

– Що – коли? Нiяких «коли». Все мусить бути зроблено так, як я кажу, от i все. Тримайтеся нормально, байдуже, до iноземного моряка можете виявити цiкавiсть, але без настирливостi.

Пiсля цiеi розмови Анч почав розшукувати виготовлену ранком цигарку.

Вiн переглянув своi речi, уважно оглянув кiмнату й комiрчину, але нiде не знайшов позначеноi цигарки. Вiн припускав, що мiг забути позначити цигарку i поклав ii разом з iншими в другу половину портсигара. Але хто ж бачив його портсигар? Правда, вiн залишив його в комiрчинi, коли виходив з колумбiвцями у двiр, поки Люда допомагала Знайдi переодягатися. Припустити, що дiвчата заходили в комiрчину i витягай отруену цигарку, вiн не мiг.