Шхуна «Колумб»

Цього разу Анч не висилав Ковальчука з кiмнати, а проявляв i розшифровував листа при ньому. Робив вiн це поспiшаючи.

Тим часом Ковальчук покликав Знайду i наказав дати води вмитися та скоренько нагрiти чаю, бо вiдчував себе стомленим. Холодна вода пiдбадьорила його, а мiцний гарячий чай освiжив голову i заспокоiв. До чаю вiн пiдлив горiлки.

Анч скiнчив розшифровку i звiв очi на Ковальчука. Знайда саме вийшла в сiни.

– Слухайте, Ковальчук, нашi справи на двi третини закiнченi. Сьогоднi перед ранком, коли зайде мiсяць, ми будемо з вами на борту «Каймана».

Залишаються, власне, останнi хвилини. Зараз ви сядете у свiй каюк i вирушите в Соколиний. Каюком пристанете до «Колумба», щоб було зручнiше зiйти на берег. Ви вiзьмете з собою цю корзинку i, переходячи через шхуну, залишите ii там. Коли на «Колумбi» нiкого не буде, а я певен, що там нiкого не буде, бо весь екiпаж на святi, заховайте корзинку якнайкраще. Потiм покажетеся мiж людьми i залишитесь там, доки «Колумб» та човни не вийдуть на прогулянку. Професор Ананьев i його дочка збираються iхати на шхунi. Якщо професор передумае, зробiть все можливе, щоб вiн таки поiхав, iнакше нам доведеться залишатися на цьому островi ще довго. Як тiльки шхуна вiдiйде, женiть каюком через бухту. Я чекаю вас бiля нашоi байдарки.

– Але що ж у цiй корзинцi? – тремтячим голосом спитав Ковальчук.

– Зараз побачите.

Анч одiмкнув колодочку, пiдняв кришку й витяг з корзинки грубу вовняну хустку.

Пiд хусткою лежала темна бляшана коробка з годинником, подiбним до будильника.

– Тiльки не лякайтесь, – попередив Анч, – ви везли цю рiч цiлий день, i нiчого не трапилося… Це – пекельна машинка. Зараз ми визначимо час, коли вона мусить вибухнути. Виiдуть вони о дев'ятiй, можуть запiзнитися, ну, о десятiй, в усякому разi.

Анч перевiв стрiлку годинника на 10 годин 45 хвилин, а потiм завiв машинку.

– В десять годин сорок п'ять хвилин ми почуемо вибух у морi. Вiд «Колумба» та його пасажирiв лише шматочки спливуть.

Ковальчук здригнувся, хотiв заперечити Анчу, – адже стiльки жертв… Вiн же не думав, що його зобов'яжуть убивати. Чи вгадав Анч його думки, чи нi, але вiн так рiшуче наказав iнспекторовi негайно iхати, що в того i язик не ворухнувся заперечити. Вiн узяв корзинку й пiшов з хати. За ним вийшов Анч.

В сiнях диверсант звернув увагу на Знайду. Вона з байдужим виглядом роздмухувала чоботом старий самовар.