Шхуна «Колумб»

Але чого вiн вив? Може, вiдчув, що щось трапилось iз Знайдою, чи, може, вiщував кому смерть цiеi ночi? Сонце зайшло за обрiй. Анч поспiшав, час вiд часу позираючи на море. Незабаром там станеться те, що вiщуе виття Розбоя… «Розумний пес. Гаразд, що ти нiчого не можеш сказати!»

Вечорiло. Чайки i мартини поверталися з моря на острiв. Далеко на подвiр'i Ковальчука вив Розбiй…

XX. Розшуки знайди

Марко й Люда вирiшили йти берегом понад бухтою. Це був трохи довший шлях, але вони сподiвалися, що фотограф повертатиметься у виселок стежкою навпростець.

Несподiвано затрималися: з горба побачили в бухтi човник. Хтось плив каюком попiд берегом з боку Ковальчуковоi садиби. Це мiг бути Анч або Ковальчук.

– А може, Знайда? – висловила догадку Люда.

– Нi, навряд. Почекаймо. Треба побачити, хто то.

Дiвчина погодилась, i вони, зайшовши в кущi кропиви над канавою, стежили за човником. Вiн наближався досить швидко i хвилин за десять пiдiйшов до того мiсця, де стояли шаланди та «Колумб».

Тепер Марко майже з певнiстю мiг сказати, що приплив iнспектор. До берега каюк не пiдiйшов, а став пiд бортом шхуни, зайшовши з боку моря, i тому зник з очей. Інспектор вирiшив скористатися шхуною, щоб перебратись на берег, бо «Колумб» правим бортом впирався в довгий мiсток-поплавець, зроблений соколинцями спецiально на сьогоднiшнiй день. Ковальчук затримався на шхунi. Чого саме – не було видно, бо надбудова на шхунi прикривала постать iнспектора.

– Що вiн там робить? – роздратовано промовив Марко.

 – Свое корито прив'язуе, чи що?

Але ось iнспектор уже пройшов палубу «Колумба» i плавучим мiстком зiйшов на берег, простуючи до того мiсця, де святкували соколинцi. Вiн, очевидно, поспiшав. Пройшов вiд юнги та дiвчини близько i не помiтив iх.

– Ну, ждати бiльше нiчого, – звернулась Люда до свого супутника, – ходiмо скоренько.

Вони поспiшали, намагаючись випередити сонце, що низько висiло над морем, скривавлюючи його поверхню. Ішли то пiском, то травою, вибираючи шлях так, щоб випадково не потрапити на очi фотокореспондентовi.

Марко весь час мовчав. Люда говорила про ефект, який створить поява Знайди у висiлку, вiрнiш на «Колумбi», бо вони встигнуть привести ii якраз перед виходом на прогулянку в море.

Марко кивав головою i все поглядав на захiд. Вiн бачив, що iм не наздогнати сонця, бо воно вже нижнiм краем черкало воду i за кiлька хвилин зникне в морi. Раптом обое почули звук, що примусив iх спинитися.