Шхуна «Колумб»

Лише ледве вловимий натяк на те, що в принципi мiж дорослими вже юнаком i дiвчиною можуть бути не лише дружнi стосунки.

У повiстi зображено й галерею колоритних образiв дорослих людей, серед яких – професор Ананьев, командир есмiнця Трофiмов, дiд Марка Мiхтей, наглядач маяка Дмитро Завiрюха, льотчик Петро Бариль, Стах Очерет, Левко, iнспектор Ковальчук. Професор Ананьев – людина працелюбна, освiчена i шляхетна, одержима наукою, iнтереси державнi ставить вище особистих, що справляе безумовний позитивний вплив на оточуючу його молодь.

В образi Трофiмова вiдчуваеться великий морськiй досвiд, офiцерська школа, любов до професii. Йому довiряе команда, його накази чiткi й лаконiчнi, вiн швидко й адекватно реагуе у складних ситуацiях.

Яскравою е й постать шпигуна Анча та командира пiдводного човна. Письменник не зобразив ворогiв як людей слабких i обмежених, вони гiднi супротивники, але врештi зазнають поразки.

А. Подолинний вiдзначае: «У повiстi «Шхуна "Колумб"» виразно вiдбита одна з провiдних ознак радянськоi пригодницькоi лiтератури: увага до людини, реалiстичне змалювання героя, якого пригоди не заступають».

[10 - Подолинний A M Капiтан дитячоi лiтератури: до 80-рiччя вiд дня народження Миколи Трублаiнi. – К., 1987. – С 39–40.]

Повiсть М. Трублаiнi «Шхуна "Колумб"» не втрачае популярностi вже понад сiмдесят рокiв. З впевненiстю стверджуемо – iнтерес до неi не вщухатиме, адже романтика пригод, екскурси в минуле, розповiдь про пошуки i вiдкриття, морськi й степовi пейзажi – понад часом.

Олена Данилiна

Частина перша

І. Незнайомка з зонтиком

Марко затримався на маяку i тепер шкодував. Якби вiн вийшов хвилин на п'ятнадцять ранiш, дощ не догнав би його. Юнак поспiшав, як тiльки мiг. Чорнi хмари облягали небо; великi прибiйнi хвилi з ритмiчним шумом котилися на берег; в повiтрi панував той особливий спокiй, який настае завжди за кiлька хвилин перед бурею. Ось-ось цей спокiй порушать рвучкi пориви вiтру, i на землю впадуть важкi краплини, передвiсники лiтньоi зливи.

До Соколиного лишалося кiлометра пiвтора. Ледве помiтна в травах стежка починалась од моря i вела навпростець до рибальського висiлка. Хлопець вийшов на стежку i побiг. Далеко попереду маячiла чиясь постать.

Марко, юнга з шхуни «Колумб», ходив сьогоднi додому, на маяк, де його батько працював наглядачем. Вранцi шхуна прийшла в бухту Лебединого острова по рибу, яку вона приставляла в недалекий порт, на консервний завод.