Ангели помсти

За кiлькiстю чудотворцiв, злодiiв та клоунiв Хорол стоiть попереду всiх мiст Полтавщини, якщо не брати до уваги всю краiну. Жiнки тут мають свою думку, а чоловiки спиваються, тiльки зiп’явшись на ноги. Проте, на диво, вони дають чудове потомство. Хлопцi виростають вiдчайдухами, але з тарганами в головi, iх тягне кудись у таке, що нiхто й подумати не може. Так, само собою зрозумiло, дiвчата тут робили собi «подарунки» на день народження – вiддавалися з шиком, як вони вважали.

Дурiсть, але вони вкладали в цей перший раз якийсь символiчний змiст. Але що може породити лялькове мiстечко, вичищене до солодкавоi непристойностi, оточене безкiнечними полями, продуте гулкими вiтрами, з бiлими купками селищ на узбiччях рудих степiв, з дратiвливим свiтлом ставкiв. Тому нiхто i не здивувався, коли виникли почуття мiж Джулаем i Любкою, першою красунею, хоча злi язики досить точно визначили, що тут замiшанi великi грошi. Якщо то неправда, лишаеться дивуватися. Вони зустрiчалися ще до того, як у Дубках п’яний Калiстратенко накинув собi зашморга. Поруч, у старому нiмецькому окопi, спала п’яна в дрезину Нюрка, в минулому техробiтниця, чорна i товста, як труба. Але найголовнiше було попереду: Джулай i Любка вже вiдкрито ходили до ресторану, вiдвiдували гостей, ярмарки десь за мiсяць до того, як старший Силка самовiльно надумав влаштувати облаву на безногих. Як там опинився загiн солдатiв з Глушковським, лишилося таемницею. Але точно вiдомо, що Шльома мав наказ охороняти Джулая, як блудливу коханку. Темний, таемничий наказ. Але що за тим наказом стояла страшна сила, не викликало сумнiвiв. Шльома i Силка пошилися в дурнi – зчинили галас аж до Москви. Комусь, видно, добре грiв кишеню об-щак Джулая. Іншого не виходило. Про небаченi багатства Джулая говорили за чаем, кавою, чаркою, у лiжку, пiд час статевого акту i пiсля, в черзi за морквою, перед смертю, у добрi, гнiвi – все це поеднувалося в одну густу, таемничу казку, яка в життi нiчого не важила. Але з цього можна зробити висновок, чому така нездорова колотнеча навколо безногого калiки, хоча чисто iррацiональнi здвиги теж були присутнi. Дiйсно, так пiднятися з обiдранця, та ще й безногого, точно йому допомагав або Бог, або чорт, не iнакше.