Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник)

Статуя Свободи, як найдавнiша Мати-Богиня свiту, впевнено i незаперечно запрошувала iх до нового життя…

Проходячи митницю незнайомоi краiни, жiночки вже пiдсвiдомо тримались одна одноi – таки легше, коли поруч хтось свiй серед волооких негрiв та iндусiв-прикордонникiв у малинових чалмах. Виявилось, що й Оксана, й Алiна iхали в те саме портове мiсто на схiдному узбережжi, де, за якоюсь примхою долi, жили тепер iхнi дiти. Вражена Алiниною iнтелiгентнiстю, Оксана залишила iй вiзитку доньки i попросила зателефонувати.

Також вона розповiла iй про одну слов’янську церкву, що нiбито була в центрi мiста i яку вона збиралась вiдвiдувати. На цьому й розiйшлися, пiдхопленi дiтьми в рiзнi боки.

Минув майже рiк. Алiна насолоджувалась кожним днем, проведеним з онуками. Єдине, що ii насторожувало, прихiд зими. Це означало, що iй доведеться довше сидiти вдома з близнятами замiсть прогулянок у парку. Тобто частiше доведеться дiлити простiр тiсноi квартири iз сином i невiсткою, особливо вечорами. Не все було iдеально.

Довго розмiрковуючи, Алiна вирiшила орендувати собi квартиру й забирати туди онукiв на день, щоб менше заважати заклопотаним дiтям. Надумавши це, жiнка вирiшила пiти до церкви й поставити свiчку святому Миколаевi, щоб допомiг iй здiйснити смiливий задум. Прийшовши в недiлю до незнайомоi слов’янськоi церковцi з единою думкою, як прокрутити свiй зухвалий задум, – вона одразу ж упiзнала Оксану. Алiна iй так нiколи й не дзвонила, спершу ii закрутив вир заокеанського життя, а тодi подумала, що, може, та спiввiтчизниця з лiтака вже про неi й забула.

Проте Оксана ii не забула i навiть виглядала в церквi щонедiлi. І ходила вона в цю церкву з надiею, що зустрiне там колись Алiну. Жiночка за звичкою звинуватила себе в тому, що не взяла тодi в лiтаку Алiнину адресу. Та вперше перетнутий «кордон у закордон» на борту авiалiнiй Украiни iх чимось поеднав, i маленька слов’янська церква портового мiста залишалась единим мiсцем можливоi зустрiчi.

Оксана одразу ж упiзнала Алiну i пiдiйшла до неi сама.

Жiнки розговорились. Подiлились враженнями про свое нове життя у новiй краiнi. Виявилось, що Алiнинi проблеми були дуже схожi до Оксаниних проблем. Хай як безмежно вони любили своiх дiтей, та обидвi вiдчували, що краще було б iм жити окремо, бути вiльнiшими i трохи звiльнити дiтей. Слова ОСОБИСТА СВОБОДА були всюдисущими в цiй краiнi й проникали навiть у пiдсвiдомiсть новоприбулих…

Алiна подiлилась своiм задумом переiхати на окрему квартиру.