Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник)

Невдовзi контракт пiдписали, завдаток виплатили, i молоде подружжя загуляло по кафе i ресторанах. Час iшов, грошi танули, а проект просувався мляво. Коли стало очевидно, що робота не йде – Рустам зажурився. Днями сидiв над складними розрахунками, перестав голитись, та робота не клеiлась. Клiент дзвонив щодня i вимагав остаточний проект до затвердження. Рустам перестав слiдкувати за собою, погано спав, перетворився на худорлявого виснаженого привида.

Його молода дружина Жиммергуль вiдчувала: щось вiдбуваеться з ii життелюбним баранцем.

Грошi розтанули, а проектом i не пахло. На всi ii розпитування Рустам тiльки вiдповiдав: «Не хвилюйся, зробимо». Та Жума мало вiрила в його оптимiстичнi прогнози, тож коли Рустам увечерi йшов на традицiйну прогулянку, вона роздивлялась його розкиданi креслення спочатку з цiкавостi. Жиммергуль була недурна i скоро зрозумiла, що Рустам просто нiчого не тямить в роботi з таким специфiчним матерiалом, як дерево. Вiн робив довжелезнi розрахунки, якi нiяк не вкладались у схему.

Жума пiшла в бiблiотеку. Вона замовила всi можливi книжки про дерев’яну архiтектуру i почала iх сумлiнно штудiювати. Далi зробила ксерокси саме з тих сторiнок, якi могли допомогти Рустамовi в його загальмованому проектi. Якось вранцi, нiби мимохiть, Жума пiдклала потрiбну iнформацiю на робочий стiл своему неголеному, засмученому генiевi в дiрявих шкарпетках:

– Тут менi трапилось дещо про дерев’яну архiтектуру, може, тобi знадобиться, – скромно i ненав’язливо промовила розхвильована неминучим провалом чоловiка Жума й пiшла на кухню готувати плов.

Рустам буркнув у вiдповiдь щось нерозбiрливе й повернувся до своiх нескiнченних розрахункiв. Протягом дня вiн кiлька разiв зиркнув на Жуминi ксерокси. Тодi взяв iх, погортав iз саркастичною посмiшкою. За двi години Рустам ксерокси таки прочитав i поклав нiби й не чiпав. Тодi глянув на креслення й замислився.

За снiданком вiн раптом пiдхопився:

– Еврiка! Ось воно! Придумав!

– Слава Богу, – з полегшенням зiтхнула Жума, а оскiльки була ревною християнкою, перехрестилась.

З новим завзяттям Рустам узявся за проект. Через три днi й три безсоннi ночi остаточнi креслення нарештi були готовi. Замовник iх затвердив, i почали набирати бригаду.

Навеснi загуло будiвництво. Рустам сам працював по чотирнадцять годин на добу (ще одна притаманна баранцям риса – трудоголiзм), але й робiтникам не давав передишки. Вони вважали його ненормальним, й iнодi ховались вiд нього, як вiд напастi.