Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник)

Та Рустам знаходив тисячi способiв примусити людей працювати: умовляннями i погрозами, особистим прикладом i ласкавим дружнiм словом. Робота просувалась на диво швидко, вже через пiвроку церква височiла посеред галявини, тiльки що без бань.

Креслення бань виявились неправильно розрахованими, незважаючи на постiйнi Жуминi панегiрики талантовi свого чоловiка, що досi його окрилювали. Двiчi Рустам виганяв п’ятиметровий каркас, i двiчi його доводилось розбирати. Робота майже припинилась. З червоними очима Рустам сидiв уночi над кресленнями, а його щаслива вiд несподiваноi передишки бригада вже третiй тиждень покурювала марихуану на запустiлому будiвельному майданчику.

Жиммергуль в панiцi зрозумiла, що на цьому дежавю може скипiтися блискучо розпочата кар’ера ii чоловiка… Перевтомлений Рустам скнiв над паперами i нiяк не готовий був зiзнатись у власнiй безпорадностi.

Пiд виглядом студентки, яка пише роботу на тему дерев’яноi архiтектури Схiдноi Європи, Жума звернулась до десяткiв федерацiй i спiлок, щоб роздобути потрiбну iнформацiю.

Вона витратила всi своi особистi заощадження на кур’ерiв i швидкiсну пошту. Рустам тим часом танув на очах вiд власного безсилля, заростав щетиною i не спав ночами. За два тижнi, коли вже весь проект перебував пiд серйозною загрозою, поштою прийшов жовтий конверт. У привiтному листi невiдомий калiфорнiйський професор бажав успiху з дисертацiею студентцi архiтектури Жиммергуль i залучав детальний опис розрахункiв зведення дерев’яноi банi певних розмiрiв. Жума вiд щастя навiть пустила сльозу.

Увечерi Жума прошмигнула в майстерню i тихенько поклала папери на стiл своему чоловiковi.

– Тут дещо прийшло поштою. Я не розберу. Напевно, це твое… – i так само тихенько вийшла.

Рустам, на межi нервового зриву, жбурнув папери в кошик для смiття i знову занурився з головою в море своiх записiв. Через пiвгодини вiн витягнув ту кляту пошту з кошика i переглянув, далi почав вивчати детальнiше.

На ранок без жодноi тiнi сумнiву у власнiй генiальностi, молодий архiтектор радiсно повiдомив:

– Тепер усе.

Я це зробив.

Жума знову з полегшенням перехрестилась i подумки подякувала святому Миколаевi, а заодно й Магомету, за те, що в головi ii чоловiка таки залишилась крихта здорового глузду. Оповитий солодким передчуттям успiху Рустам похапцем поголився i помчав на об’ект.

Через два мiсяцi дерев’янi банi встановили на мiсце, а ще через три – весь проект було успiшно завершено.