Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник)

Безневинно – так званi «друзi» допомогли… – Мамба вiдпив рому i вiв далi. – Одного разу приходить офiцер i каже: «Амнiстiя тим, хто добровiльно поiде на Карибський острiв створювати колонii. Волонтери – крок уперед». Я довго й не думав, хоч вiдчував, що з краю свiту вже не повернуся. Сiм’i в мене не було, i не хотiлось молоде життя проводити в холодному пiдземеллi… Зiбралось ще зо тридцять таких «амнiстованих» – усього десятеро з них були моряками – та й вiдправили старий корабель з нами – тюремними птахами – на острiв Сент-Томас у Вест-Індiс.

Оцей самий.

Уже на кораблi, у плетивi безсонних ночей, потерпаючи вiд морськоi хвороби, я дiзнався вiд супутникiв бiльше про цi острови: про iх незвичний для нас клiмат i страшнi лихоманки, непролазнi хащi з отруйними рослинами та змiями i вiчну загрозу вiд мiсцевих войовничих карибiв-дикунiв… Вони, цi кариби, вигнали автохтонiв аравакiв у Пуерто-Рико й на Гiспаньолу, захопили iхнi землi. Саме кариби першими зустрiли флотилiю славнозвiсного спанiярда Колумба.

Зустрiли, звiсно, стрiлами… Тому висаджуватись на Сент-Томас Христофор не поспiшав: нанiс острови на карту – i назад до iспанських монархiв по нагороди.

Та дороги назад не було, вибiр зроблено… Корабель наш таки прибило через пiвтора мiсяця до берега неосвоеного тодi острова Сент-Томас (таку назву йому дав Христофор Колумб). Напiвживi, але щасливi розбили ми табiр. У тi часи бiльше кораблiв тонуло, нiж досягало далеких земель, тому радостi нашiй не було меж. Десять рокiв облаштовувались, будувались, воювали з карибами, мирились, одружувались з острiв’янками, вимирали вiд лихоманки, народжували дiтей… Звели церковцю, заснували мiсто.

Одне слово – колонiзували.

Жили мирно, можна сказати процвiтали, аж доки англiйська корона не розбила нашу iспанську армаду. Доти майже всi Карибськi острови належали iмперii спанiярдiв, моiх предкiв. Одразу ж Англiя, Францiя i Голландiя повиписували своiм мореплавцям грамоти – дозвiл нещадно нищити всi iспанськi кораблi, колонii, поселення й захоплювати землi кожен в iм’я своеi корони… З того й почався великий свiтовий розподiл Карибських островiв.

З того й почались пiрати…

Європейськi корони навiть назву придумали своiм загарбникам у законi – «приватири», тобто приватизатори. Приватири, згiдно з грамотами, мали всi права висаджуватись на землi вже колонiзованi iспанцями й чинити з ними, як заманеться. А по дорозi вони нищили й топили чужi кораблi в iм’я своiх монархiв.