Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник)

Називаемо iх джамбi… Вони можуть принести i удачу й бiду, любов i багатство, а можуть i несподiваний гiгантський рахунок за електрику, як-от менi минулого мiсяця… Тому з ними треба обережнiше – iх треба задобрювати й поважати… Усi знають, що перед тим, як зробити важливий крок, треба спитати поради в обеа-мена i задобрити джамбi, наприклад, коли купуеш новий будинок чи одружуватись збираешся… А задобрити iх можна всiлякими амулетами, травками i настоянками, грибами, що ростуть он у тих скелях…

Мамба невизначено махнув рукою в нiч.

– Грибами? Галюциногенними? – допитувалась Есме.

– Та рiзнi бувають способи, i такими… От i пiрати з джамбi дружили, тому й були такi багатi… Я ж то знаю…

– Пiрати?

Інтерес Есме до бороданя зростав i вона неодмiнно вирiшила довiдатись, що вiн знае про пiратiв. Мамба й сам мав вигляд пiрата з легенди, майже як Синя Борода. Дикий, суворий, але чутливий i незбагненний Синя Борода, iсторiю якого Есме пам’ятала ще з дитинства: як вiн вибудував замок на горi для своеi коханоi, а вона втекла вiд нього з iншим моряком, iз того горя i через розбите серце Синя Борода й подався в пiрати…

Аби продовжити розмову, Есме замовила собi ще один сен-двiч, бо ii майбутнiй мореплавець потребував поживи, заплатила за склянку рому для Мамби i приготувалась слухати iсторiю про карибських пiратiв.

Мамба зрадiв ромовi, як кожен острiв’янин, i на радощах щасливо пiдкинув у рожевий Есмеральдин сiк двi червонi вишеньки.

– Спробуй вишеньки вiд обеа-мена. Не пошкодуеш, – чемно усмiхнувся бармен.

Есме безтурботно проковтнула вишеньки i голова iй ледь запаморочилась, наче вiд ковтка шампанського. Мамба маринував вишеньки для своiх вiдомих коктейлiв разом з грибами, що росли на сiрих скелях острова… Вони давали дуже легкий i нешкiдливий ефект галюцинацii, яка пробуджувала уяву людини до стану, коли питання самi знаходять своi вiдповiдi. Спрощено – таким i був секрет острiвних обеа-менiв: допомогти людинi самiй дати вiдповiдь на свое питання.

Оскiльки в Есме в головi в той вечiр нiяких особливо важливих запитань не було, то вишенька просто допомогла iй по-дитячому захоплено сприймати розповiдь Мамби, як своерiдний екскурс в iсторiю цiеi екзотичноi частини планети.

Перед очима поставали картини й подii, про якi вона досi не вiдала й не здогадувалась… Мамбин голос накочувався i вiдступав, як невидимi хвилi нiчного моря, шелестливо розбиваючись об дрiбний пiсок…

– Колись потрапив я (чи дiд мiй? не пам’ятаю…) в iспанську в’язницю.