Вибране

На рiзних етапах творчостi цим джерелом можуть бути греки як спiльнота (??????????); Грецiя як матерiалiзацiя, втiлення етичних принципiв: справедливостi, краси, любовi; душа як частка незмiнного, властивого людинi через самий факт ii буття, що протиставляеться тiлу як тлiнному, мiнливому та множинному. Утiм, людина не експериментуе iз власним буттям, а намагаеться повернутися до втрачених першооснов, якi, тим не менше, iснують об’ективно, а отже, iснуе певний спосiб iхньоi експлiкацii в свiдомостi та активiзацii.

Саме тому одним iз часто повторюваних мотивiв поезii Й. Сефериса е мотив згадок: е згадка про дитинство як про втрачений iдеальний свiт, а також мотив повернення (наприклад, обидва мотиви об’еднано в поезii «Повернення мандрiвника»). Така апеляцiя до цiнностей за межами людини пояснюе принцип використання Й. Сеферисом модернiстського трактування мiфу як пошук шляхiв до колективного несвiдомого, активiзацiя якого мае мiнiмалiзувати руйнiвнi аспекти розуму та дозволить гармонiзувати вiдношення людини та свiту через включення ii до надособистiсного об’еднання, що е частиною сучасного суспiльства, але одночасно протистоiть йому, до Традицii. Частково мотивацiею створення такого проекту була тенденцiя поколiння 1930-х, до якого належав Й. Сеферис, iнтелектуалiзувати димотику, розмовнiсть якоi перешкоджала набуттю нею статусу лiтературноi мови. Специфiкою пiдходу Й. Сефериса е те, що його цiкавлять не стiльки вiдношення абстрактноi «сучасноi людини» та свiту, а конкретноi групи людей, об’еднаних етнiчною належнiстю (греки), та конкретного мiсця (Грецii). Саме тому вектор руху Й. Сефериса упродовж творчого шляху був скерований вiд колективного «Ми» до iндивiдуального «Я». Отже, сучасного грека вiдiрвано вiд його культури та традицii, збереження ж традицii, а не слiпе iй поклонiння, е необхiдною умовою суспiльного розвитку, бо актуалiзована iсторична пам’ять сприяе униканню певних помилок, в певному сенсi, реалiзуючи схожу на оруелiвську тезу про здатнiсть минулого впливати на майбутне, втiм, позбавлену iдеологiчноi екстремальностi. Й. Сеферис утверджуе думку, що попри те, що сучаснi греки як спiльнота збились на манiвцi, iснуе органiчно властивий iм шлях, до якого слiд повернутися, або який слiд (в черговий раз) знайти. І в цьому вiн дiаметрально суперечить К.