Вир

Благообразний дiдок був взагалi веселим i балакучим вiд народження, i не дивно, що й тепер вiн совався на стiльцi, сипав дотепами, жартами, посмiювався, i йому, мабуть, було все рiвно, скiльки часу вiн ще просидить в цьому кабiнетi. І чим частiше дiдок сипав дотепами i веселився, тим бiльше супився похмурий член комiсii, бо вiн вважав, що дiдок веселиться i радiе через те, що святкуе розгром його теорii про походження скiфiв. Знаменитий мовознавець бачила, як красивий доцент вкладае у розглянутi комiсiею студентськi справи любовнi записки i передае гарненькiй секретарцi.

Мовознавець ловила не один раз iх змовницькi погляди, вважала це непристойним i в душi страшенно обурювалася, але мовчала, тому що одержала пансiонне виховання i вважала за непристойне вiдверто висловлювати свое обурення.

Коли на розгляд комiсii було запропоновано справу Хомутенка, нiхто не наважувався заговорити першим. Нарештi знаменитий мовознавець сказала:

– Я вважаю за недоцiльне приймати на фiлологiчний факультет людину, яка не мае жодного уявлення про фiлологiю…

– Одначе, – зараз же встряв у розмову красивий доцент, розгортаючи справу вступника i знаходячи там любовну записку вiд секретарки, – ви робите поспiшний висновок.

Хлопець досить успiшно склав екзамени з усiх предметiв, у тому числi з украiнськоi мови. Остання, як менi здаеться, теж належить до царства фiлологii, – усмiхнувся вiн.

Знаменитий мовознавець прийняла цi слова доцента як насмiшку над нею i, розкривши рота, хотiла вступити в словесний бiй, але ректор, бачачи це i розумiючи, що вже зав’язуеться сварка, перебив ii, сказавши:

– Товаришi, давайте розглядати питання об’ективно.

– Цiлком погоджуюся, – зараз же пiдхопив доцент. – Я вважаю, що Іван Павлович не заперечуватиме (ввiчливий кивок у бiк ректора), якщо ми надамо можливiсть Хомутенковi перездати росiйську мову. Хлопець вiн здiбний, це видно по оцiнках з iнших предметiв, i буде жаль, якщо ми його не приймемо. Крiм того, треба взяти до уваги, що вiн виходець iз колгоспноi сiм’i.

А до того ж, пiдготовка в сiльських школах дещо слабша, нiж у мiських, i коли взяти до уваги точку зору Ірини Леопольдiвни, то багато сiльських десятикласникiв залишиться поза вузами.

– Так, так. Теорiя Ірини Леопольдiвни не витримуе, м-м-м, критики. Я, м-м, не погоджуюся з нею, – висловився дiдок, пощипуючи себе за сиву борiдку.

Зачувши слово «теорiя», похмурий член комiсii витяг шию, як стройовий кiнь на звук труби, i зараз же пiшов у наступ.