Вислови

11

Учитель сказав:

– Менi ще не траплялися твердi, непохитнi люди.

Хтось зауважив:

– От Шень Чен.

Учитель заперечив:

– Як може бути вiн непохитним,

Коли так багато жадае?

12

Цзигун сказав:

– Я не хочу робити iншим того, чого я не хочу, щоб iншi робили менi.

– Ци, це для тебе недосяжно, – зауважив Учитель.

13

Цзигун сказав:

– Можна звiдати освiченiсть нашого Вчителя, але слiв про природу людей i Путь Небесну вiд нього не почуеш.

14

Цзилу боявся почути щось нове, поки не виконано те, що вiн почув ранiше i повинен був здiйснити.

15

Цзигун спитав:

– Чому Кун Освiчений дiстав посмертний титул «Освiченого»?

Учитель вiдповiв:

– Вiн був кмiтливий, полюбляв навчатись i не соромився звертатися за порадою до нижчих, тому його назвали Освiченим.

16

Учитель говорив про чотири чесноти Цзичаня, що iх мае чеснотливий муж:

– Вiн поводився благоговiйно,

З шанобою служив вищим,

Був прихильний до простих людей

І вiвся з ними справедливо.

17

Учитель казав:

– От Янь Пiнчжун умiв iз людьми спiлкуватися: був ввiчливим i зi старим другом.

18

Учитель сказав:

– Цзан Освiчений помiстив велику черепаху в дiм, де капiтелi були прикрашенi рiзьбленням у виглядi гiр, а стовпчики на поперечинах – малюнком водоростей. Який же в нього був розум?

19

Цзичжан спитав:

– Що був за один мiнiстр Цзивень: вiн тричi обiймав посаду, не виявляючи радостi, i тричi йшов iз неi, не проявляючи жалю, i неодмiнно повiдомляв про виконане на службi новому мiнiстру?

Учитель вiдповiв:

– Це була чесна людина.

– А чи був вiн людяним?

– Не знаю; як вiн мiг бути людяним?

– А що за людина Чень Освiчений? Вiн був власником десяти четвiрок коней, але кинув iх, утiк, коли Цуй убив володаря Ци; прийшовши в iнший удiл, сказав: «Схожi тут на нашого вельможу Цуя» – i втiк звiдти. Прийшовши ще в один удiл, знову сказав: «Схожi тут на нашого вельможу Цуя» – i втiк звiдти.

Учитель вiдповiв:

– Це була чиста людина.

– А чи був вiн людяним?

– Не знаю; як вiн мiг бути людяним?

20

Цзи Освiчений тричi думав, перш нiж дiяти.

Учитель, почувши про це, сказав:

– Досить подумати двiчi.

21

Учитель казав:

– Нiн Войовничий поводив себе розумно, коли в краiнi була путь, i нерозумно, коли в нiй не було путi. З ним за розумом зрiвнятися можна, за дурiстю – нi.