Вислови

Пiд час утечi перебував в ар’ергардi, але перед в’iздом у мiсто хльоснув свого коня i мовив: «Я не посмiв би iхати позаду, та кiнь не йшов уперед».

15

Учитель сказав:

– У наш вiк навряд чи уникнеш бiди, якщо ти гарний, як сунський Чжао, а красномовства жерця Чжу То не маеш.

16

Учитель казав:

– Хто може виходити, оминаючи дверi? Але чому не йдуть цим шляхом?

17

Учитель сказав:

– Суть у простака затьмарила блиск,

У педанта блиск затьмарив усю суть,

Лише в чеснотливому мужi

Суть iз блиском рiвно змiшанi.

18

Учитель сказав:

– Люди живуть тим, що прямi. Коли брехун живий i здоровий, то лише випадково.

19

Учитель казав:

– Дiзнатися – не то, що забажати, Бажати – не те, що насолоджуватись.

20

Учитель сказав:

– Хто височiе над середньою людиною, з тим можна говорити про високе; але з тим, хто нижчий за нього, про високе говорити не можна.

21

Фань Чi спитав про те, що таке знання. Учитель вiдповiв:

– Виконувати обов’язок перед людьми, шанувати демонiв i духiв, але до них не наближатись – це i може називатися знанням.

Фань Чi спитав про те, що таке людянiсть.

– Якщо вибрали труднощi замiсть успiху, це може називатися людянiстю, – було за вiдповiдь.

22

Учитель сказав:

– Розумний радiе водам,

Людяний радiе горам;

Розумний дiе,

Людяний занурений у спокiй;

Розумний повен радостi,

Людяний довговiчний.

23

Учитель казав:

– Одна лише змiна в удiлi Ци,

І вiн дорiвнюватиметься удiлу Лу;

Одна лише змiна в Лу,

І Лу дорiвнюватиметься путi.

24

Учитель питав:

– Коли кубок уже не кубок, то який це кубок? Який це кубок?!

25

Цзай Во спитав:

– Якщо того, хто людяний, сповiстили, що хтось iз людей, вiдомих своею людянiстю, впав у колодязь, то вiн би кинувся за ним?

Учитель вiдповiв:

– Навiщо йому так робити? Адже чеснотливий муж готовий iти на смерть, але вiн не може гинути нерозсудливо; його здатнi обдурити, але зробити з нього дурня не можна.

26

Учитель сказав:

– Чеснотливий муж, опановуючи всю ученiсть, теж може межу не перейти, якщо стримуватиме себе правилами ритуалу.

27

Учитель зустрiвся з княгинею Наньцзи, i Цзилу був невдоволений. Учитель його клятвено запевнив:

– Коли я неправильно вчинив, хай Небеса мене вiдкинуть! Хай Небеса мене вiдкинуть!

28

Учитель сказав:

– Непорушна середина – ця чеснота найвища з усiх, але давно вже рiдко трапляеться серед людей.